осіннє кафе, філіжанки, заповнені ранком.
я мружуся – усмішки сонця на твоїх щоках:
ти любиш Париж – там купують кохання за франки.
літак, кругом небо й любові панічний мій страх.
ми маримо в теплих обіймах дахів хмарочосів,
змагаємось в швидкості рухів, цілунків, думок.
і кожен окремо, немов у безмежності острів,
і лиш симбіозом – два тіла від прірви на крок.
химерні сплетіння, криваві порізи на шкірі,
язичницьким струмом проходиш крізь мене, і вщент
розбиті, як скло на шматки, дріб’язкові надії
на натяки справжнього love - він сьогодні не тренд.
я просто ще поруч, і звісно разом не навіки.
в листах тільки смайли, в айподі – повільна й сумна
та музика, в ритмі якої ховаюсь у вікнах,
завішених хвилями справжніх бажань навмання.
так лестить мені, як майструєш повітряні замки,
бо ж мріями завжди вчиняється серця арешт.
я змию make-up, ти зачиниш опівніч фіранки,
підковдрові забавки з новим азартом почнеш.
і вже тільки спати, відчувши, що прийде халепа –
під виглядом ночі закоханість змиє сліди
невпевнених роздумів.. ніби нічого й не треба:
відсутність турбот і скажені стрибки по воді.
нестримні звучання запалених нервів в безсонні,
пульсація крові в артеріях вже на межі –
у Швеції пристрасть вимінюю знову на крони.
спасибі за подорож й свято моєї душі.