„Я буду поруч”, - ключових три слова.
Ніяких обіцянок чи зізнань.
Ти до такого ніби був готовий,
мене так світ безжально покарав.
Ранкова кава, млосний запах болю,
турбота в поглядах, а доторки чужі.
Ми йшли в минуле, здаючись без бою.
Я лиш благала: „Боже, поможи!”
В сьогодні ніби сонячно і тепло,
а завтра буде дощ або роса.
В моїй кишені кольорова крейда,
твоя душа – роздягнена й боса.
Перекидались спільним розумінням,
лічили зорі, вголос почуття.
Суспільний захват розбудив сумління:
долоні складені у вираз каяття.
Тебе хтось любить більш за все на світі,
мене чекають в мріях і у снах,
на нас не будуть схожі спільні діти.
Майбутнє згасло, sex вже без in love.
В очах зв’язок, а серце недосяжне.
Строк користання вийшов через рік.
Обійми, рухи – все життя продажне,
тож не розплющуй стомлених повік.
Твоє життя – у мріях невідомих,
розібране уривками навзайм.
Я зі світанком разом буду вдома –
і знищимо непотребу бур’ян.
Я буду поруч.. Навіть, як не треба,
коли навчишся далі жити сам.
Напам’ять залишу шматочок неба,
де я тебе нікому не віддам.