Його чекали і малеча, й літні.
Його чекала заспана земля...
І, загасивши всі вогні досвітні,
Насунулися хмари ген здаля.
Враз потемніло... Стало небо нижче.
Сніжок зрідка, мов мухи, закружляв.
Світ звузився - все стало ніби ближче,
А в змерзлих вітах вітерець гуляв...
І не змогло продертися крізь хмари
Печальне сонце - тиснула імла.
Бродили сірі тіні, як примари,
А віхола вже пісню завела...
І день і ніч бешкетувала хуга -
Ні хат не видно стало, ні доріг...
На ранок вгомонилася зав'юга
І заіскрився довгожданий сніг.
Прокинулось село ще на світанку...
Яка казкова видалась пора!
І цілий день, катаючись на санках,
Щаслива щебетала дітвора!
грудень, 2008