Незалежний вік людини від пори,
Як у дня і ночі, різний життя час.
Розриває він спаровані вже пари,
Щоб по одинці старість зустрічать.
І моторошно душам в отой час!..
Темніє для них світло серед дня.
Немов в пітьмі, блукають навмання
І з щастям розминаються не раз...
Спіткало лихо і мене в літах,
Однак тебе, кохана, я зустрів.
Любов на крилах несла, ніби птах!
З твоєю долею, свою я зірку звів.
Ти шлях печалі освітила, як маяк,
Одна в житті стомилася від літ.
Кохання наше розгорілось так,
На тобі клином мій зійшовся світ!
Тобі, кохана, вдячний за оте,
Що ти зуміла шлях мій освітити.
То ж не від осені кохання золоте,
А від душі, що здатна так любити!
11.05.2008 р.