Смак, блаженства життя, відчуваю!..
У порі золотій каву п’ю.
Не потрібно Небесного раю,
У Земному з тобою живу.
Ти, кохана, створила для мене,
Все оте, про що мріяв в меті.
Відшуміло вже поле зелене,
Колосяться думки золоті.
Несе радість врожай в творчім полі,
Прибавляє доробок щорічно.
Тобі дякую, Богові й долі,
За оте, що полинули вірші.
Хай з пісень розсіваються зерна,
В людських душах й серцях проростуть.
Творчі думи, що зринули з мене,
Спадкоємцям натхнення вдихнуть.
Запізнілий врожай не зберу з них,
Однак вітер скарби не розвіє.
В отой час, як мій голос затихне,
Заспівають лани що посіяв…