Кохання

Петро Керанчук
В перехресті доріг розлучилися ми.
В почуттях я не зміг зупинити зими.
Не спіши, зачекай!... Ти мене підожди!
У високих снігах, утопились сліди.

... Не оглянулась ти, не простила образ,
В хворе серце моє ти верталась щораз...
І відлуння твоє долинало з доріг,
Я в кохання палке повернутися зміг.

Не згубив марно час, не втрачав почуття,
Бо кохання лиш раз нам дарує життя.
Дні недовгі зими,  покохалися знов
І на крилах весни, лине чиста любов.

Не втрачайте любов, бережіть почуття,
І вони як маяк, проведуть крізь життя!