Садок кохання

Петро Керанчук
Останній зник уже сніжок,
Весняний цвіт несе любов.
Я поспішаю у садок,
Щоб з милим там зустрітись знов.

І він прийшов, як обіцяв,
Нам соловей співав пісні.
Мене мій милий цілував
І став коханим лиш мені.

Коханням сповнені серця,
Спішать немов навперегін.
Ми йшли щасливі до вінця,
Для нас лунав церковний дзвін.

Дерева в білому вбранні,
Дарують спогад кожний раз -
Про ту любов, що навесні,
Прийшла в серця в той час до нас...

...Пройшли роки, та наш садок,
Цвіте завжди в весняний час.
І хоч на скронях вже сніжок,
Проте любов, як в перший раз.

Пройшли багато вже стежок,
Та у серцях цвіте любов.
Ми поспішаємо в садок,
Відчути молодість там знов.

Цвіте в серцях у нас любов,
Відчувши молодість там знов...