Сила ця шалена серце людське крає...
Вся душа палає, вогнищем горить.
Силу звуть коханням, кожен його знає,
І думки про нього зріють кожну мить.
Ніби місяць ясний, темну ніч осяє.
З ним людина зможе гори зворотить.
Та сумною ходить, як його не має,
Бо без нього в світі сенсу нема жить.
Сила не підвладна розуму й бажанню.
Налетить як вітер, вихром закружля.
Відбере вмить спокій, відблиском признання,
Понесе на крилах, сонцем засія.
Із двох кінців світу, долі поєднає,
Радість несе вічно, скільки будеш жить.
Нещасливим ходить, хто його не має -
Справжнього кохання грішми не купить.