Хвора тиша
Вітає
Незнайомця у хмарах.
Чомусь їй
Так незвично
Зачиняти змій
У шафі...
Посеред закутку
Чужих будинків
Мої думки –
Висновок самознищення.
Саме тому
Шлях до ешафоту –
Спустошений рай.
Навіть дощ
Не поглине
Хаосу чорних дір.
Мурахоїдні картини
Чують
Апокаліптичне зітхання –
Гниття земної
Кулі.
Сокира
Шкіряного сонця,
Як завжди,
В клітинку...
Власну чи придбану
Варварством –
Байдуже.
Помиляються насмерть
Лише раз –
В уламках
Вулканічної
Шизофренії...