Троянди пелюстка жевріє на сонці
Й говорить про тебе мені.
Чому я тоді подивилась в віконце?
Чому ти тоді явився у сні?
Троянди пелюстка – це все, що лишилось
Від того твого подарунку.
Не думала я, що все те забулось,
Що буду шукать порятунку.
Троянди пелюстка нагадує знову
Ті дні, ті години, ті ночі
Й велику важливість ласкавого слова,
Що ти говорив, дивившись у очі.
Троянди пелюстка, яскраво червона, –
Це крапля чудової квітки,
Це ніби картина, як Ліза, як Мона,
Усмішка якої помітна.
І зараз лежить ця пелюстка троянди
Й сміється із того, як плачу.
І знову згадаю картину Джоконди,
Яку вже тепер не побачу.