Тьма
В душі й на серці.
І поряд знов тебе нема,
Та воно б’ється.
І буде битися і жити,
І пам’ятатиме тебе,
І будуть сльози його мити,
Коли згадає, як мене
Ти обіймав і цілував
Та відпускати не хотів.
Ти обіцянки не здержав
І боляче мені зробив.
Тепер лиш ледве дихає
І прагне вмерти.
«Ні! Іще життя там є!»
Та відповіді не почути.
Я впевнена, розквітне знов,
Радітиме життю
І звільниться від тих оков
Ненависті й плачу.
Знайдеться знов у ньому місце,
І, щоб не пустувати,
Захоче враз же моє серце
Кохання відчувати.
Побачить іншого і скаже:
«Гей, подивись на нього!»
І зроблю, як воно покаже,
Не чекаючи іного.
Подякувати захочу серцю,
Цьому спасителю, бо зараз
Я знов відчула: воно б’ється,
А це скажу не раз,
Що я щаслива, я кохана
Й сама кохаю до нестями.