Кажуть, що так не можна кохати,
А мені все одно.
Я всім серцем хочу проказати
Все, що на душу лягло.
Кажуть, немає на світі любові,
Та не вірю я їм.
Через тебе думки мої у неволі,
Я вважаю тебе своїм.
Кажуть, що все це колись мине,
Та не можу забути,
Коли під луною обіймав ти мене...
Тепер не заснути.
Кажуть мені, що не буду щаслива:
Заперечу я всім.
Завжди я чекала й отримала диво,
Кохана я ним.
Кажуть і знову, і знову, і знову.
Та байдуже мені.
Не дозволю ніколи, нізащо, нікому
Говорити речі сумні.