Ні, до біса - не йду
по неписаних істин законах,
а чекаю в собі
на повернення голосу й сил.
На плечі без меча
спить небесна моя охорона,
притурковує мир,
на зап`ястях з наструнених жил
поривається пря.
На кайдани земного полону
перекований дзвін,
а початок дороги - копил.
Мов каплиця, чоло -
кам`яніє і серце холоне.
Залишається - крок
і зворушений зношенням пил.
Не вино - немовля
у колисці зеленого грона,
оповите теплом,
набирається крові та сил.
Язики шелестять -
заборони, чутки, забообони.
І нірвана, мов крук
на зап`ястях з наструнених жил
перескакує час
і спадає за обрій корона -
хтива сонячна мить,
де себе я ще раз пережив.
5 Січня 2009