Дорога iз петровської столицi…
Вагон полтавський. Неможлива спека.
Та пасажири, розмiстившись на полицях,
Вже гомонять… В них подорож далека…
Розмови неквапливi чути скрiзь:
Життя, полiтика, зiрки естраднi, дачi…
I хоч казала я собi: «Не лiзь!»,
Але мене штовхало щось неначе…
Я чула щирих українцiв: їх «акцент»
Їх видавав, звичайно, з головою,
Солідним був той «відсоток»- «процент»,
Що на росiйськiй спiлкувались мiж собою.
Питання у повiтрi зависало: а чому?
Невже соромились своєї мови?
Та я мовчала, не встрявала, бо кому,
Як не менi, було таким близьким
росiйське слово…
2006 С.-Пб. – Полтава.