Піднімаю той келих, що повен вина,
Й хочу проказати я тост:
Твоєї й моєї провини нема
У тім, що зруйновано міст;
Було в нас кохання, а зараз стіна
Постала між мною й тобою;
І зараз на серці у мене зима,
І хочу зрівняти з землею
Всі ті подарунки і всі ті слова,
Що чула колись я від тебе,
І душу мою оповила імла,
Коли залишилась без неба.
Тож п'ю я за тебе, недоле моя,
Й прохаю лише про одне:
Забудь же про нас ,як зробила це я,
І ВСЕ!