І я колись все ЦЕ хотів,
Хотів загар собі медовий,
Хотів, щоб погляд світанковий,
Від мене відірватися не зміг.
Щоб ми були разом назавжди,
Щоб не змогли втопити спраги,
Кохання, юності, краси,
П’янкої, вічної весни.
Хотів по світу мандрувати,
Хотів я гори підкоряти,
Хотів, щоб поряд була ти,
Щоб поєднались два світи.
Хотів, що спраглії тіла,
Не знали втоми насолоди,
Щоб ми сп’яніли не з вина,
Від власної п’янкої вроди.
Так все ЦЕ я хотів,
Та хтось по іншому звелів,
Мені життя своє прожити,
Хто б зміг мене тепер зцілити?!!!