Десь, далеко, почую відлуння,
З очей мами зронених сліз.
Відчуваю її хвилювання,
Чую шепіт молитви я скрізь.
За дочку і за сина благає,
Просить мудрості дати і сил,
Нас тихесенько благословляє
Не зламали, щоб життєвих крил.
Тихо ляже..., ніби засне...
Але думка далеко летить,
Схаменеться...-Діти ви де?
Навкруг тиша. А серце так клекотить.
Швидкість вітру ніхто не зупинить,
Не поглине темрява світ.
Усмішка мами не зрадить,
Серед гулу, голос летить!
Голос мудрості, переживання,
І постійних сердешних турбот,
Голос дитинства й зростання,
Голос наших, надій і тривог!