Життя без радостi, а радiсть без надii.
Рiк без весни... Весна ж бо без тепла.
А гiркi думи, як спустошенi повii,
До нiг лягли. Розбито два крила.
I доля моя в темному сувоi,
Колись багряному i свiтлому, як день
Понуро в"еться тiнню надi мною
Пiд звуки горiстю зволожених пiсень.
Безтямно тягнуться години, наче роки...
Здаеться, ледь жеврiе в тiлi кров.
I тiльки чуються знадвору легкi кроки,
Неначе ти iдеш до мене знов.