Мені б крила твої
Та летіти уверх
Запилюженим чорним триптихом.
Потонули гаї у безмежжі озер.
Ніч. Тихо.
Мені б сльози твої
Та навіки у біль,
Залишивши надію позаду…
Ти мене напоїв
Сірим смутком верхів,
А я все ще шукаю десь правду.
Мені б сонце твоє
Та спалити в огні
Полонену свою горе -душу.
Щастя : сонце встає.
Але радість не в нім,
Я любити його не примушу…