Мені наснилася матуся знову...
Вела зі мною пошепки розмову -
оповідала, гублячи слова...
Хиталась її сива голова,
здавалось, начебто якась вина
нещасній не давала говорити...
Застерігала, бідкалась вона
і наче намагалась зупинити
невидиме нещастя. Її руки
робили трепетні і дивні рухи -
вона страждала... Зоріли очі,
лились слова натхненні і пророчі...
Прокинулась... Боліла голова...
Луна бриніла, начебто омана...
...Зітер світанок мамині слова.
Та цілий день десь жебоніла мама...
січень, 2009