Весняний вечір.Молоді тумани.Неон проспектів. Туга ліхтарів.
- Я так тебе любила, мій коханий.
- Пробач мене - я так тебе любив.
І срібляться озерами долини,
Шовковий шепт пригашених калюж,
Мені ти все життя, немов дружина
Мені ти все життя, неначе муж.
- А памя'таєш? - Добре пам'ятаю
- А не забув? Чи не забув? - О,ні.
- Здається, знову в молодість вертаю,
Все наче уживається вві сні.
І першу зустріч? Першу і останню
- А я лиш першу. Ніби й не було минулих років нашому коханюю,
Не вір, що за водою все спливло.
- Не треба, люба.Знаю, що не треба.
Хай давні душі б'ються на ножах.
А єдиніться - предконвічне небо вам спільний щлях покаже по зірках.