Його пісня...пісня мисливця - Dulce Pontes "Cancao do Mar"
Ти не тікаєш, тихо йдеш,
Забувши, просто, попрощатись.
І долю, вірю я, знайдеш,
Але без мене, вже без мене...десь.
Можливо, на Верхівці Світу,
Чи у синього моря на дні,
Знайдеш вічність Манускрипту,
Прожитого в тобі і у мені.
Його давно вже хтось залишив,
В надії, ми б його знайшли!
А шанс один лиш - вийшов,
І ти казав мені: - Пішли!
І я пішла б, і полетіла,
Природі віру віддала б.
Та, видно, крила і не мала,
Приземлена душа моя.
Я вже давно просочена селом,
Просочена Землею.
В коліна б’ю тобі чолом,
Не злись, по іншому не вмію.
Завдячую за силу Слова,
За музику даровану мені.
І нам ще заспіває Дульче Понтес,
Коли зустрінемось у сні!