Ніч звернула щасливі очі, сяючі сріблястим, новорічним,
Всім бажаю такої ночі, коли поряд кохання вічне!
Обіймаєш мене, як дитину, кажеш: "Дякую, що ти є,
Найдорожча моя людина…" Та невже це насправді моє?
Твій жовтуватий погляд, наче в того тигряти,
Руки, такі тепленькі, лагідні, наче мати,
Плечі, такі надійні, широкі, мов богатирські,
Слова – колискова неньки та очі – зірки іскристі…
Як я тебе кохаю, не можна словами сказати,
Ось через те я зітхаю з поглядом немовляти
Та просто мовчу, як риба, збираючи думок попіл,
Ти вже, коханий, вибач… я все згадаю потім…
І напишу поему, а може хвалебну оду,
Бо, чуєш, ти не даремно любиш мене не за вроду.