я не вмію дивуватися новому.
бо сама іще занадто молода.
і для мене кожен день як перший
перший подих, перший крок і всі слова.
я цілую небо, сиве-сиве
і шепчу безсонній глибині.
те що маю хист людської мріі
та вони не слухають. дощі
це моє кохання від природи
бо не маю більшого скарбу
як дивитися на небо у безодню.
відчувати те, що я живу.