Чарівний він! Цей зорепад
В напівсхололі ночі,
А зорі падають у сад,
Я їх спіймати хочу,
Та обертаються вони
Чудними світляками,
І то ховаються в траві,
То марять небесами.
Шепоче з подивом рогіз:
«О, все це – справжнє диво!»
Й туман сміється, аж до сліз,
Коли летять світила.
Вони летять, і враз – нема!
Сягають в тінь води.
Їх теж охоплює імла,
Скінчається «ЗАВЖДИ»…
-Його нема, того «ЗАВЖДИ», -
Співає зорепад,
А зорі падають сюди,
В напівсхололий сад.
9.08.2005
фото знайдено в iнтернетi