Вийду в поле – трави некошені,
Ароматом дитинства цвітуть.
Мене зорі вечірні запрошують,
Літні скрипки у думи зовуть.
Соловейко барвисто виспівує,
Бджоли з нектаром по небу пливуть,
Сокіл простір розмальовує,
А цвіркун...аж заходиться
Приваблює пОдружку мабуть.
Втомилася сім’я за день,
Ми з братом, бур’ян в городі рвали,
Переспівали багато так пісень,
Наввипередки кар’єр перепливали.
А помідорів! Гори вибирали,
І сік із них такий смачний варили.
А ще, насіння в полі крали,
І на «ризинку» карасів ловили.
Матуся вечерю накривають,
І тато в повні груди скаже : «Красота!»
Дідусь «наливку» наливають,
Підсолоджує життя...У, смакота!
Бабуся, ніжно-ніжно, приголубить,
Вона зробила б все за нас!
Любила так, як вже не люблять!
І нас жаліла, навіть у провини час.
Сумую дуже за дитинством,
Не вистачає рідних, що пішли.
Залишиться у пам'яті, рожевим літом -
Абрикосно-малинОвим квітом!