не бачиш
у вікна затягнені плівкою страху -
такі непрозорі, як більма на хворих очах;
і чобіт Пітьми розчавити грозить, як мураху,
все далі від гавані тихої - ближче до краху,
все далі – готуй-но жертовне ягня…чи курча,
а то і сама на жертовник – під лезо, як ласку,
і далі – глибоко у землю,
пухку
та кулясту.
не чуєш -
не чути нічого у шумі такому,
голодному, хижому – Цербер у тисячу пащ;
господар вдоволено кігті ховає у плащ,
і сіється шум, набиваючи дику оскому,
синці набиваючи градом із чортових пращ;
ні голосу тут, ані слова несила почути,
а те, що почуєш,
затягує міцно
у пута…
нічого
не скажеш нікому -
і правильно вчиниш…
принцеса, бездушна, як лялька, - гірка Турандот
ковтає цукроване мі, заїдаючи до:
бо надто гірчить їй провина - не знає спочину,
а завтра вона її знову помножить на сто;
то радше змовчати про ночі духмяні, як сливи,
аби не дізнатись нікому,
які ви щасливі…