І падає перша огорожа...
Через рів розсипались мов намисто
закутані в залізний кокон вояки
Серед зали пустої, з високою стелею
з тліючою цигаркою замість посоха
мовчить Імператор
Він вдихає важкий металічний дим
...валиться внутрішня стіна
залишаючи лиш сизий пил,
як попіл у тронній залі
Його ще теплим служниця
надіючись на помилування
старанно злизує тремтячими руками
Битву програно...
Його військо все ще бореться
І дарує ще одну хвилину влади
вже не сковане присягою,
але відчуваючи як от-от
сталь потече по венах
Битву програно,
золото втрачає ціну,
гасне діамант на короні,
але вже палахкотить
божевільне полум'я у Імператора очах
Він зачерпнувши повні жмені золота
виходить на балкон.
І наче Бог осяює пекло монетами
Їхній дзвін подає сигнал покірному мозку
солдатів... жебраків
Не дарма він їх дресирував,
і не дарма вишколював своїх вояків
Вони не втрачають час,
монети стають червоні від ворожої крові
викуваний на них портрет посміхається...
Тепер він спокійно припалює цигарку,
дим приємний, легкий...
Він таки Бог, Битву виграно...