Кому ти молишся, дитино?
Чому не чує він твій стон?..
Уже тринадцяту годину
Не зводиш погляду з ікон!
Завмерло тіло на колінах,
Прижавши руки до тремтячих губ,
За кого слізно вніч молила,
Кого ти хочеш, мила, повернуть?...
Кому ти знову б"єш поклони?
Чиєї допомоги вперто ждеш?...
Ти розведи змертвілі ці долоні --
Життя зі смертю ти не розведеш!
За кого молишся, дитино?
Кому прохання всі й слова?...
Уже тринадцяту годину
НапівМЕРТВА... півЖИВА....