будто не вода будто и не прорывалась
не сбивала с ног не стыла на камнях
вброшенный на тротуары
под аритмическую музыку и веселые небеса
я знаю – этот опыт ничему не учит
придорожная оса пролетит вдоль окна
в направлении на юг
и независимые радиостанции первыми
сообщат о приближении города
а раз погода портится
то ни покоя тебе ни везения
хотя вроде так и должно было произойти
а из-за угла покачиваясь выходит юный трансвестит
в плаще до пят и теплой юбке
стоит у своего подъезда не может найти ключи дождь течет по лицу
тушь собирается под глазами словно грязь под ногтями
и крупные синие капли катятся по тонким скулам
на его вязаную одежду и черные ботинки
будто и вправду не остается следов
и память будто не вода и не стынет глубоко внутри тела
любовь к большим городам
будто любовь к деревьям что растут независимо от тебя
говоришь себе засыпаешь незаметно
и глаза закатываются под веки
как потерянные игрушки
Из сборника "Балади про війну і відбудову" (2001)
с украинского перевел А.Пустогаров
НЬЮ-ЙОРК - ФАКІН СІТІ
ніби не вода ніби не витікала
не збивала з ніг не холонула на камінні
лише закинутий на хідники під
аритмічну музику і веселі піднебесся
я знаю — годі щось винести із такого досвіду
коли придорожня оса перелітає за вікном у південному
напрямку
і незалежні радіостанції першими сповіщають
про наближення міста
вже тоді як псується погода
ні везіння тобі не буде ні заспокоєння
хоча ніби так мало статись
із-за рогу вибрідає юний трансвестит
в довгому дощовику і теплій спідниці
стоїть перед своїм під'їздом шукає ключі дощ тече обличчям
фарба збивається під очима наче бруд під нігтями
великі сині краплі скочуються на тонкі вилиці
на в'язаний одяг і чорні ботинки
ніби і справді не лишилось слідів
і пам'ять ніби не вода і не холоне глибоко в тілі
любов до великих населених пунктів
ніби любов до дерев що ростуть незалежно від тебе
говориш собі засинаєш непомітно
і очі закочуються під повіки
наче згублені іграшки