Не заважайте ви
моєму творчому процесу,
бо це призведе,
вiрогiдно, до ексцесу.
Не бачите, як я
за вас усiх страждаю,
шукаю вихiд i
хожу по прiрви краю.
А ви мене у прiрву
не штовхайте,
бо все одно я
звiдти виберусь,
тож знайте,
я - незалежна
вiд усiх вас,
бо чекаю
свого я повнолiття.
I знаю, переконана -
не довго треба вже чекати,
найголовнiше -
правильно обрати.
А з незалежнiстю як буть?
Чи треба йти, поки беруть?