Топиш себе оманою.
Тихесенько крадешся у свій світ.
На окраїну,
Де сміються знеславлені руїни.
Не гірко.
Кожна мить колись була народжена,
Кимось оспівана й забута.
Чекатимеш...
Захлинувшись сказом медитації у передпокоях...
Чуєш?
Вона була народжена у хмарах...