На половину ніч...
Збігаються нищивні пожирачі часу і радісно розтоплюють тишу.
На половину день...
Піднебесна мріє впасти на підвіконня і поглинути чужий бруд.
Так багато дурману,
Але так мало забуття.
Не воскресне...
Думка про завтрашнє "Навіщо?"
Переродитись...
Забути про сходи...
І...
Стати стіною без серця...
Звичайна атмосфера людини.
Я - сама собі власниця комори страхів,
Де реальні передчуття перетравлюють зміст...
Де жертви моїх думок будуть покарані...
Просто нема вікон.