Могильним овіяна смутком долоня
Ляскає болем в дівоче лице
І втретє пістоль біля скроні
Стріляє...І знов промахне...
Знову дуло зливається з димом,
А палець постійно колише курок,
Може Смерті її не скортіло?
Тому й не попала в вісок...
Іще одна спроба... на диво!
Четвертий -- завершений крок...
В білій сукні, в труні, посміхається,
Та дівчИна, що вчора жила,
А фата на вітрах розвіваючись,
Декламує останні слова....
Повно народу -- зібралось зівак,
Без справжнього вільного болю,
Аби прокричати : "Це жах!
Вона покінчила з собою..."
Могильним обвіяна смерком долоня,
Ляскає болем в дівоче лице
І вкотре пістоль біля скроні,
Наречену під кулі несе....