Повернення із фронту.
Свята година. Яка днина!
Я повернувсь до тебе знов;.
І стер долоні і коліна -
Я зхуд, я онімів; я йшов.
; ; ;
У порубаному лахмітті
Мене б не віддала вона, -
Їй до кінця потрібні діти –
Прокльонів мати й зла – Війна!
; ; ;
Моя ти рідна! Рідна хато!
Де я? Де ти?
Весь час благав:
Все – все на світі,
Все віддати
Заради вороття жадав.
; ; ;
Я на порозі днів і що ж це…?
Де ті квітучі дерева?
Руїна стала від оселі…
І лише сльози і слова…
; ; ;
Про… твої знищені надії, -
Як час набої готував,
І як, не дивлячись у очі,
Він цілив в тебе і стріляв…
; ; ;
Такі безмежні жита ниви!
Які хліба, яка душа!
Квітуча днина, в полі – сила…
Моя розпущена краса!
Моя невдягнена природа,
Де ти тепер, моя Земля!?
30.10.2004