Владимир Свидзинский. Маятник намаялся

Иннокентий Флик
Маятник намаялся.
День, ночь,
Лето, зима –
Дебелую тишину качай, качай,
Маятник дышит, как раненый.

Почему я не слышал его  ни разу,
Когда моя девочка была со мной?
Бывало, спать ложится,
Прихожу прочесть ей сказку.

День, ночь,
Лето, зима,
Разом густо, разом пусто.
Пожелтели прочитанные книги.
По закуткам чернеет плесень.
Укутывает паук паутиной старость –
Не укутает.

День, ночь,
Сосчитан каждый миг.
Маятник хрипит.

Володимир Свідзінський. Маятник  натомився…

Маятник  натомився.
День,  ніч,
Літо,  зима  -
Дебелу  тишу  гойдай,  гойдай,
Маятник  дихає,  як  ранений.

А  чом  я  не  чув  його  брязку,
Як  моя  дівчинка  була  зо  мною?
Бувало,  вона  лягає,
А  я  приходжу  прочитати  їй  казку.

День,  ніч,
Літо,  зима,
Час  на часу  не  стоїть.
Пожовкли  прочитані  книги,
По  закутках  снядіє  чорне,
Павук  угортає  старощі  в  павуть  -
Не  вгорне.

День,  ніч,
Лічена  кожна  мить.
Маятник  хрипить.


1932. З недрукованої книжки МЕДОБІР; передрук із газети "Час" (Фюрт, 1947-48)