Сплелись у березні дві дати
в веснянім зорянім вінку...
Одну дає всім рідна мати,
а іншу - доля. На віку
неначе на тій довгій ниві,
бува всього - закон буття...
І дні щасливі й нещасливі,
бо з них складається життя.
На тих розпуттях велелюдних -
шляхи Тарасові важкі,
думки Тараса неосудні
й слова, вкарбовані в віки:
"Кругом неправда і неволя,
Народ замучений мовчить".
...Тарасова щербата доля
і волі зоряна та мить.
Давно розірвано кайдани
і час зітер немало літ.
Та чи не тішимось обманом,
що збувся Батьків заповіт?
Чи в Україні є єднання,
братерства мрія ще жива?
І чи збулися сподівання -
пророчі Батькові слова,
щоб в кожній українській хаті
зростали діточки малі...
Заможний син... Щаслива мати...
Веселі люди на землі...
А зле, що нам наслала доля,
щоб обернулося добром...
...Стоїть Тарас на видноколі
над сивим бунтарем Дніпром.
отам, де він реве та стогне,
де грає вранішня зоря...
Любов і гордість всенародна -
безсмертне слово Кобзаря!
березень, 2009