Загнав мене в симфонію покори,
Зламавши такт грудної клітки,
Впустив, підняв і знову кинув,
Махнув рукою майже чітко...
Здригнувся фразою мовчання,
Присів на пимітивний стиль,
І пальців ніжним колиханням
Всі виходи на світ закрив...
Зім"яв в долоні чорні стрічки
На білий кинувши папір,
Зібрав весь пафос піаніста
В закохану симфонію без слів....