Тексты и фонограммы песен Анатолия Секретарева

Песни, исполнение которых выставлено в Сети, отмечены парой звездочек **. После их текстов указаны адреса звуковых файлов.
Отсутствие указания автора слов и музыки означает, что им является Анатолий Секретарев.

Общее содержание.

Песни на украинском языке.
Песни на русском языке.


**********************************
Содержание.
(песни с уже размещенными звуковыми фалами помечены в содержании парой звездочек- **)

Песни на украинском языке.

**Човен (сл. В. Прилипка). 1982.
**Козацька пісня. 1983
**Дивись  (сл. В.Прилипко) 1984
Дума.  1984.
Славний вітер зашумів (сл. В. Прилипка). 1985
**Лядова (сл. В. Прилипка). 1986
Лісосмуга. 1987
**Вільшанка (текстом пісні є мій переклад вірша Й. Бродського "Ты выпорхнешь, малиновка,..") 1987
**Шлях на Літин. 1988.
Літня злива 1994.
**Електричка. 1997
Де ти? 1998
**Осіння сурма. 1998
** Простір. 1999
**Який холодний вечір… 1999
Молитва. 1999
Пташка (муз М. Гладецький) (пісня для малих дітей) 1999
Дивна ніч (музика  - разом з М.Гладецьким). 2000
**Квітка (текст пісні). 2000
**Тихо падає сніг... 2000
** Синій сон (колискова) 2001
Доля (сл. Т.Г.Шевченко) 2001
**Каже вітер до дубка. 2002 (пісня для дітей)
**Єврейський хлопчик. 2003
**Шматочок літа (пісня для дітей)
**Після дощика в четвер.(Пам’яті Володі Прилипко)22. 09. 2004.
**Кожний крок чоловічий  -  то вже розлука. 2005.
Одного вечора... 2005
**За туманом… (обробка української народної пісні). 2005
Сорочка і штани (текст пісні-імпровізації на тему пісні  А. Челентано). 2006
**Зелена ліщина. 2004 - листопад 2006.
Вільний птах (вільний переклад  пісні Джона Ленона " Free as a bird") 2006
**Вечір і тополя. 2007
Земле рідна моя (переклад пісні Рея Чарлза "Georgia on my mind"). 2007
Як треба жити. 2007.
Я вже пробував жити без спогадів.  2007
Блюз "Привіт, Черкаси!" 30.12.2007.
**Весна. 2008
Багаття. 2006-2008.
**Влітку (переклад пісні Дж.Гершвіна  Summertime). 2008
**Час (варіація на тему пісні Т. Вейтса "Time"; сл. О.Лакомова, А.С.) 2008.
**Батько-шлях. 2010.
**Високі хмари серпня. 2011.
**Поплавець. 2012
**Буксир "Механізатор". 2013
**На зеленій скрині... Слова - Володимир Прилипко. 2013
**Дай собі ім'я своє.2013 (в музыке песни использована тема баллады Марка Нопфлера).
**Вересень. 2017


Песни на русском языке.

**Провинциальная музыка. 1982
**Четыре собаки на улице (перевод песни Франческо де Грегори  "Quattro cani per strada") 1982
Всадник, дьявол и смерть (текст песни, написанной по одноименной гравюре А. Дюрера). 1982
**Брейгель Мужицкий. Охотники на снегу.  1983
**Винница, 1948 год.  1984
** Night music
** Человек стоит у дороги. 1984
Учительский роман. 1984
Январская оттепель. 1985
Мессия в захолустье. 1985
**Романс о бабочках. 1985.
**Хлюп - болото, чмок - болото (памяти павших)
**Жаркий полдень в Габоне.  09.05.1986
Холостяк (текст песни). 1986
**Морозно, а в доме горячая печь...1987
Вова Финкельзон. 1988
**Солдат привез майора... 1989
**Старик и река. 1989
Не опоздать на небо. 1989
**Зимний романс со звездой. 1990
Сухопутно-морской блюз.   1990
Балагула. 1991
Сапоги и розы (сюжет и последний куплет - А. Драгомощенко и В.Прилипко). 1992.
Старинный сад. 1993
**Паводок. 1994
**Королевская охота.  1995
**Тяжиловский жасмин. 1995
Никогда.  1996
Ты. 1996
Апрельський дождик. 1990-1996
Жара. 1997
**Мой друг -  алкоголик  1997
Прояснилась атмосфера. 2001
**Майор Кочкин 2006
**Послевоенный. сарайчик (текст песни). 1994-2007
**Это было давно. 1995-2007.
**Весна и новые носочки ("стиляжский" кавер Chattanooga choo choo)2009
Абыселе (Немножко). 2011
**Запах канифоли. 2012
** Магеллан.  2013
** Где-то в Европе...(кавер на песню Volare)
**Шагаю по Броду (посвящение стилягам)2013
**Вопрос для любви. 1999-2014.
(текстом баллады является мой перевод стихотворения Роберта Фроста Love and a Question)
** Шалопай. 2017


Необработанные пока песни.

Постройка лодки
Река-1
Река-2
Река -3
Река -4

**********************************************

Тексти пісень українською мовою.

Човен (сл. В. Прилипка).

Виплив човен-місяченько
та й у зоряну долину.
Зажурився козаченько,
золоте весло покинув.

Приспів.
Ой вже пізно нам, братове,
золоте весло шукати.
Загойдався важко човен
та й узявся потопати.

Нижче, - й верби золотіють,
когути вже за ніч хрипнуть.
Нижче, - й хати вже біліють,
сніг-крупу хурделі сиплють.

Приспів.
Ой вже пізно нам, братове,
золоте весло шукати.
Загойдався важко човен
та й узявся потопати.

Плине місяць нижче й нижче,
та й сховався на горищі. 
.              1982.

Пісня "Човен" у виконанні гурту "Очеретяний кіт":

https://www.youtube.com/watch?v=vs5WlRCsVDk


8888888888888888888

Козацька пісня.

Гей, небагато треба,
щоб з’явилася на світ душа козацька.
Тільки три зорі.
Перша зо`ря  -  мати чесна,
друга зо`ря  -  батько щирий,
а третя  -  тая, що на небі.

Гей, небагато треба,
щоб козакові на світі жилося.
Тільки три землі.
Перша зе`мля  -   Україна рідна,
друга зе`мля  -  то ворожа клята,
а третя  -  та, що за горами.

Гей, небагато треба,
щоб загубити душу козацьку.
Тільки три кулі.
Перша куля  -  у правицю,
друга куля  -  в голів`оньку,
а третя  -  в яснеє Сонце.

Гей, небагато треба,
щоб пом’янути душу козацьку.
Тільки три гроша.
Перший гріш  -  корчмарю за горілку,
другий -  музикам  веселим,
а третій гріш  -  хлопцю малому,
хлопцю малому, хлопцю малому.

                1983.
Звуковий файл пісні:
https://www.youtube.com/watch?v=JGY3POFLdsc



8888888888888888888888888888888888888888888888

Дивись
(сл. В.Прилипко)

Дивись, сьогодні ніч стає
Такої тихої погоди.
Зірки над нами, як народи,
І в кожній наше серце б'є.

Дивись, як лізуть чудеса
З води -  темнющої могили,
Та в мене є ще трохи сили,
Щоб їм замовити уста.

Дивімсь, на нас обох дивімсь,
Запам'ятаєм наши лиця,
Їм в наших дітях повториться, -
Адже сьогодні ніч стає
Такої тихої погоди.
Зірки над нами, як народи,.
І в кожній наше серце б'є.
               
                1984
**Звуковые файлы.
SF5 Дивись. Репетиционная запись, декабрь 2008. А. Секретарев - голос, гитара. Павел Шепета - фортепиано, Максим Гладецкий - контрабас.

88888888888888888888888888888888888888888888888

       Дума.
 
Україно моя, - гей!  -  світлооко нене!
Чи була ти, чи ні,  -  розкажи м`ен`і.

Чом мовчите, сивії тополі?
Чому занурили шапки в Дніпро?
В темну годину вийшли по волю, -
поки блукали,  -  сонце зійшло.

Шляхта скаче, дівка плаче, ніби чує,
що під серцем вража кров заночує.
Шляхта скаче, гей, козаче, не барися,
за свою та й за чужую заступися.

Ой-гей, Іцику, орендарю,
позич мені дукача, бо підпалю.
‘ Ач, моя домаха гола не чатує,
хоче мати китицю золотую.
Хоче мати китицю, ще й накращу, -
ось тоді вже й битися буде за що.

Чом мовчите, сивії тополі?
Чому занурили шапки в Дніпро?
Ніби по воду, вийшли по волю, -
поки блукали,  -  сонце зійшло.

                1984.

Славний вітер зашумів (сл. В. Прилипка).

Славний вітер зашумів,
молодою кров'ю сонця
аж забризкало віконце.
Славний вітер зашумів!
Світ живий шумить і меле,
наче млин гуде веселий.
Славний вітер зашумів!
І найменша бадилина
й та на скрипці витинає,
аж додолу присідає, -
славний вітер зашумів!

.                1985.

888888888888888888888888888888888888888888

Лядова (сл. В. Прилипка).

Пісню присвячено річці Лядова, яка тече
через село Ялтушків, де пройшло дитинство
Володі Прилипко.

Тополі сонячного бога
на веретенах крутять довгих
легкі сувої наших доль.
Ріка, як вітер між тополь,
то засміється, о заплаче,
то півнем блисне, то мовчить.
Мов голка мамина струмить,
і шиє дні і ночі наші.

.                1986

Звуковые фыайлы

SF21  Після дощика в четвер.  Пам'яті Володі Прилипка. Муз., сл. – А. Секретарьов. Демо-
      запис, початок 2008 р.  Аранжування – Володимир Войчишин.
      Після дощика в четвер (После дождика в четверг). Памяти Володи Прилипко. Муз.,
      сл. – А.Секретарев. Демо-запись, начало 2008 г. А.Секретарев и группа  "Камышовый
      кот".


8888888888888888888888888888888888888888888

     Лісосмуга
.    (текст пісні).

Лісосмуга в полі.
Дніпро за три ве`рсти.
Чималі тополі,
чималі берести.
Виросли й не знають,
чиї вони діти,
звідки прилітає
до них свіжий вітер.

Чайка - біла іскра -
в небі запала, -
то деревам звістку
батько посилає.
Ой, якби тополі
уміли гуляти,
рушили б по полю
у гості до тата.

Приспів.
О, сестро-лісосмуго,
в мене теж на серці туга,
бо давно не бачив милі
батьківські дніпровські хвилі.

Лісосмуга в полі.
Дніпро за три ве`рсти.
Чималі тополі,
чималі берести.
Виросли й не знають,
чиї вони діти,
звідки прилітає
до них свіжий вітер...

.           1987.

8888888888888888888888888888888888888888888888888888

Вільшанка
(текстом пісні є мій переклад вірша Й. Бродського "Ты выпорхнешь, малиновка,..")

Ти випурхнеш – вільшанка, ниций птах,
з трьох вільшняків, згадаючи в неволі,
як в сутінках, переборовши страх,
люпин з горохом б’ються в чистім полі.
Крізь вербні вуса зімкнені – туди,
де лицарі в’юнкі, несамовиті
краплинами небесної води
притихлу землю зрошують щомиті.

Вільшняк здригнеться раптом, і на це
вмить в голові вже здогадка готова:
мовляв, то, поправляючи сильце,
поворухнулась постать птахолова.
Насправді ж там, під тулубом верби
стежина висне, світиться, біліє.
Не чути ні дзюрчання, ні стрільби,
не видко ні Стрільця, ні Водолія.

Це тіні, тіні з крилами, нічні,
прямують, вивертають темні кущі –
як спогади – настирні, мовчазні.
І, як часи минулі, невмирущі.

                1987

Звуковые файлы


888888888888888888888888888888888888888888888

          Шлях на Літин.

 За почутої від вінницької старожительки
 Г.Т. Юхимчук історії про дужого хлопця
 Івана, який (це було десь у 1920-і роки)
 заходився копати криницю край Літинського
 шляху. Далі цитую оповідачку:
 “...швидко й води дістався. Сів в останню
 цеберу з глиною, кричить людям  -  Тягніть!
 Ті потягли, але мотуззя увірвалося, Іван впав
 і забив спину. З того часу заслаб він на ноги,
 але руки мав дужі, ходив на милицях. Щоранку
 приходив Іван до своєї криниці. А вода у ній
 була дуже гарна! Тож набере Іван повні балії
 для коней та худоби, для людей  - кухлі, глеки і   
  напуває усіх, хто до нього з щляху завертає.
  І давали йому люди за це добру ціну -
  що кому не жалко. Отак він і жив.” 


Шлях на Літин, чорні липи, небо з криці.
Завертаймо, куме, коней до кирниці.
Завертаймо, куме, коней до Івана,
до Івана, водяного дідугана.

Як кидав Господь у прірву Люцифера,
так летіла та останняя цебера,
так летіла, що як крила руки стали,
та й до милиць назавжди поприростали.

Доля щира, доля темна,  -  як криниця.
Не журіться, добрі люди, не журіться.
Дай-но нам води, Іване, з твого глека.
Пиймо, куме, бо ще їхати далеко!

                1988.

**Звуковые файлы
https://www.youtube.com/watch?v=uqPy5FaB0b8
Прокопчук Олег -гітара.
Секретарьов Анатолій - голос, гітара.
88888888888888888888888888888888888888888888888
.     Літня злива.
.   (текст пісні)

Нас дощ ловив, - ми бігли полем.
І раптом ти мені сказала:
"Ця хмара в небі - наша доля,
що нас колись дощем зв'язала.

І я згадав палкі хвилини,
сторонніх погляди короткі,
і на вустах твоїх краплини,
такі прозорі і солодкі.

Приспів:

Літня злива, щаслива,
хай іде, не вгаває.
Це тебе, моя мила,
дощ мені повертає.
Мокрий ліс, мокра лава.
Дід чека пароплава.
Почекає ще трішки,
та й Дніпром піде пішки.


А дощ висить над берегами,
шумить в ставках, лякає греблі.
кого періщить батогами,
кого бере в обійми теплі.

Тож не цураємося долі, -
вона, як злива, йде від неба.
В ній стільки сліз, в ній стільки волі...
Дощі ідуть, і жити треба.


Приспів:

Літня злива, щаслива,
хай іде, не вгаває.
Це тебе, моя мила,
дощ мені повертає.
Мокрий ліс, мокра лава.
Дід чека пароплава.
Почекає ще трішки,
та й Дніпром піде пішки.

.                1994.



88888888888888888888888888888888888888
**    Електричка.
.   (текст пісні)


Моя електричка везе мене з дому до дому.
Дивлюсь у вікно, на осінні пейзажі сумні.
Ця воля, цей простір - вони не потрібні нікому.
А, може, це просто від втоми здається мені.

Сусіда мій пляшку дістав, він розказує з смаком,
як він воював з москалем за свободу Чечні.
Він майже все бреше, але наливай, гайдамако, -
ти, хоч і далекий, а все ж таки родич мені.

Приспів.
Поміж містом і селом -
рудий вечір за вікном.
І тому отут, в вагоні,
лиця у людей червоні.
Від тюрми і до тюрми
мчать по рейках дві юрби.
І нікому не вдається
вийти там, де заманеться.

Красуне моя, наша зустріч - як постріл в дорозі.
Якби не вагон, не оці паралельні шляхи,
ми б вийшли з тобою і впали в отім верболозі,
а зверху Господь відпускав би всі наші гріхи.

Приспів.

Нас губить не кривда, не зрада, а болісна звичка
робити покірно все те, що обридло вже вкрай.
Від дому до дому бездомних везе електричка, -
від пекла до пекла летить, проминаючи рай.

Приспів.

.                1997.

https://www.youtube.com/watch?v=yrU-MP1i4Sw


88888888888888888888888888888888

.    Де ти?
.  (текст пісні)

Я весною,
дзеркалами калюж,
за тобою
поспішаю чимдуж.
Ці падіння, злети...
Де ти?
Озовися, - де ти?
Де ти, де?
Озовися, - де ти,
де ти, де ти?


Я на хмарах
тебе малював,
але зникли
у пожежах заграв
ті портрети, де ти...
Де ти?
Озовися, - де ти,
де ти, де?

.        1998.


.   Осіння сурма.
.   (текст пісні).

Вже тепла нема,вже листопад минає.
Чуєш, як сурма вдалині співає?
Ніби стався бій, і в тім бою зазнав поразки
лицар, що на землю прилетів із казки.

Промайне узліссям лис жовто-гарячий, -
ніби за тим лисом хтось нечутно скаче.
І нікого знов, - лише сурма своє співає,
і луна прозоро їй відповідає...
(далі соло сурми,  краще - на флюгельгорні).

В зграї зібралися і птахи, і хати,
бо крім снігу вже їм нічого чекати.
І лише сурма в осіннім просторі блукає.
бо вона сама, бо весни чекає...

.               1998.

https://www.youtube.com/watch?v=aR900XdBYBs




      Простір.
.   (текст пісні)

Мій товариш до мене приходить вночі,
він мене не будить, бо має ключі.
Він на кухні сідає, а собі сплю.
Він там вірші складає,
а я їх не люблю.
Та, буває, щось раптом насниться дурне,
і встаєш, щоб здійснити невідкладне турне.
І до ліжка зворотню долаючи путь,
я питаю в товариша: "А як тебе звуть?"

І він завжди називає ім'я,
що ніколи не чув від товариша я.
Це ім'я кострубате,
що ніколи не чув,
я не можу згадати,
бо одразу забув.
І я знову лягяю, і сниться мені,
що ми вдвох ідемо на далекі вогні.
І товариш не бачить обличчя мого,
бо дивлюсь я на всесвіт очима його.

Приспів.
Простір, -  навколо простір,
а порожнечі нема.
В гості, до себе в гості
нас кличе біла зима.


Все під снігом замовкло, тільки річка рида.
Щось бурмоче на броді скажена вода.
Ніч гартує свой морок
і зірками бринить,
а на березі тому
багаття горить.
Так горить, аж танцює, висвітлює ліс.
Ми йдемо до ріки крізь густий верболіз.
І товариш мій входить спокійно в потік.
а мене, замість нього, смертний холод обпік.

Приспів.

Прокидаюсь я ранком,
і на кухню іду.
Там займуся сніданком,
якщо їжу знайду.
Тільки сяду до столу, -
телефон дзеленчить, -
буде хтось, безголовий,
мене розуму вчить.
Я веду з ним розмову,
сам себе їдучи,
і все дивлюсь навколо, -
хто тут був уночі?
Раптом  -  зирк на підлогу, - там лежить біля ніг
білий аркуш паперу, чистий-чистий, як сніг...

Приспів.

.    1999.


Пісня "Простір" у виконанні гурту "Очеретяний кіт":
https://www.youtube.com/watch?v=SjfkrenMxn8



.    Який холодний вечір.
.    (текст пісні).

Який холодний вечір...  На вежі дзвін гуде далекий.
Він в мандри кличе. Та скоро темрява впаде,
і я не встигну в цій вечоровій порожнечі
знайти ту стежку. що знов до тебе приведе.

Який холодний вечір... І все ж таки я вийду з дому.
Квартал знайомий, як ти сьогодні спорожнів.
Ніхто не спинить мою наївну спробу втечі
від зайвих вчинків, від зайвих і порожніх слів.

Який холодний вечір... А далечінь така прозора...
В цю синю пору душа цурається брехні.
Пісні щасливі і щирі вигуки малечі
в цей зимний вечір здалека чуються мені.

.            1999.
https://www.youtube.com/watch?v=dmoibe4VFIk
Виконавці:
Доляк Микола – флейта.
Прокопчук Олег - гітара
Секретарьов Анатолій - голос, гітара.



Молитва
 (текст пісні).

Довшають ввечері думи і тіні,
і зупиняються люди мандрівні.
Слухають люди, як дзвін калатає,  -
ніби хтось руку до них простягає.
  Там, за деревами  -  храм.

Веде у темряву бита дорога.
Тільки стежиною прийдеш до Бога.
Швидко травою вона заростає,
кожний стежину ту сам прокладає.
   Там, за деревами  -  храм.
               
                1999.

    Пташка (муз М.Гладецький)(пісня для малих дітей)

У садочку за віконцем,
там, де сяє сніг під сонцем,
пташка крильцями тріпоче,
мабуть, їсти дуже хоче.

Приспів:
Пташка, пташка,
пташка- бідолашка,
знаю я, що в лісі,
взимку жити тяжко.

Добре, пташко, ти зробила,
що до мене прилетіла.
Зараз винесу на ганок,
тобі зернят на сніданок.

Приспів.

А коли весна настане,
і у лісі сніг розтане,
люба пташка в небі синім
процвірінькає: "спасибі!".

Приспів. 

.              1999

Дивна ніч.
(муз М.Гладецький, А.С. сл. А.С.)

Місяць у небі зійшов.
Синій шовк. Срібний шовк.
Тіні минулих сторіч.
Тиха ніч, дивна ніч.

Хати, як зграя птахів,
сплять на схилах горбів,
склали дахів крила.
Тягнуть в небо дими
і злетіли б самі,
тільки немає сили.


Приспів.
Тихая зоряна ніч.
Тіні минулих сторіч.
Мрію зробити хоч крок,
той, що веде до зірок.
         

З нами говорять зірки:
всі думки напрямки.
Їх відділяє від нас
тільки час, довгий час.

Знаю, зникне мій шлях
в цих неозорих полях,
що сивина вкрила,
та зробити хоч крок,
що веде до зірок,
дай мені, Боже, сили.

Приспів. 

.                2000.

888888888888888888888888
            
     Квітка.
.    (текст пісні).

Навесні, у чистім полі,
де вітрам гуляти воля,
де я часто сам гуляю,
якщо сум на серці маю,

народилась квітка дивна -
степова струнка царівна.
Піднялася над травою
і зустрілася зі мною.

Приспів.
Квітко, квітко синьоока.
в тебе батько  - степ широкий,
мати  - зоряна безодня.
Чом же ти така самотня?


Похилились інші квіти, -
їх зігнув весняний вітер.
А тебе він подолає
лиш тоді, коли зламає...

Приспів.
Квітко, квітко синьоока.
в тебе батько  - степ широкий,
мати  - зоряна безодня.
Чом же ти така самотня?


Час вертатися додому.
Там, у місті гомінкому,
піднімуся над юрбою,
щоб зрівнятися з тобою...

Приспів.
Квітко, квітко синьоока.
в тебе батько  - степ широкий,
мати  - зоряна безодня.
Чом же ти така самотня?

.          2000.

https://www.youtube.com/watch?v=F0E0Bewj4o8

Виконавці:
Гулла Олександра, моя доня - скрипка.
Прокопчук Олег - гітара
Секретарьов Анатолій - голос, гітара.

88888888888888888888888


**   Тихо падає сніг...
.   (текст пісні)

Летять сніжинки білим роєм
із висоти, із висоти, -
такі не схожі між собою,  | Двічі
як я і ти, як я і ти.             |

І слава Богу, що на світі
сердець двох схожих не знайти:
кого б тоді могли любити   | Двічі
і я, і ти, і я, іти?                |

Тихо падає сніг:.
скільки різних доріг.
скільки різних думок
в танці сніжних зірок!

Подивись накруги,
в ці безмежні сніги,
де вирує життя
і летить в майбуття.

Тихо падає сніг:.
скільки різних доріг.
скільки різних думок
в танці сніжних зірок!

.    2000.

https://www.youtube.com/watch?v=oJNfA9ssE58


8888888888888888888
Синій сон (колискова)

Синій сон гуляє в полі,
все фарбкє в синій колір:
синій кОмин, синій дах,
синій дуб і синій птах.

В небо лізе по драбині:
"Хай і місяць будесиній!!
Але місяць - срібний бік
недосинений утік
і пливе до дітвори
срібним човником згори.

    2001.

https://www.youtube.com/watch?v=aNWP69DaYmU
Запис 2015 р.
Виконавці:
Доляк Микола - флейта.
Секретарьов Анатолій - голос, гітара.

8888888888888888888
Доля
(сл.  Т.Г.Шевченко)
О доле, доленько моя…
Ти не лукавила зо мною,
Ти другом, братом і сестрою
Сіромі стала. Ти взяла
Мене, маленького за руку
І в школу хлопця одвела
До п’яного дяка в науку.
“Учися, серденько, колись
З нас будуть люде”, - ти казала.
І я послухав, і учивсь.
І вивчився. А ти збрехала.
Які з нас люде? Та дарма!
Ми не лукавили з тобою,
Ми просто йшли; у нас нема
Й зерна неправди за собою.
Ходімо ж, доленько моя,
Мій друже чесний, нелукавий!
Ходімо ж дальше, дальше слава,
А слава - заповідь моя.
А слава - заповідь моя.

.                2001

888888888888888888888888

Каже вітер до дубка (пісня для дітей).

Каже вітер до дубка:
"Чому тінь твоя слабка?"
"Бо я квітку пожалів, -
трохи сонця їй відкрив.".

"А та квітка малая
чи не донька то твоя?"
"Ні, вона мені чужая,
навіть імені не знаю."

.                2002

https://soundcloud.com/sekretarevam/viter2
Запис 2015 р. Виконавці - хор вінницької школи АИСТ і гурт "Очеретяний кіт".

8888888888888888888888888

Єврейський хлопчик.
.   (текст пісні)

За ніч землю снігом вкрило, -
все містечко стало білим:
біла річка, біла гребля, білий світ.
І до школи, як горобчик,
прострибав єврейський хлопчик
і залишив на подвір'ї перший слід.

Зустрічає його ребе:
"Що ти, хлопче? -
спати ж треба!
А як вже прийшов, то і заходь.
Тож сідаймо біля свічки, -
проводжаймо разом нічку,
бо вона в моїй хатині ще господь..."

За ніч землю снігом вкрило, -
все містечко стало білим:
біла річка, біла гребля, білий світ.
І до школи, як горобчик,
прострибав єврейський хлопчик
і залишив на подвір'ї перший слід.

.              2003.
https://www.youtube.com/watch?v=nNdqucE7Ud8
Гітара - Олег Прокопчук, скрипка - Олена Гулла.


88888888888888888888888888888888888888888
** Шматочок літа (дитяча пісня).

Вже діло йшло до зими.
Позасинали соми.
Вже двічі був перший сніг.
Ведмідь заліз у барліг.

А той, що взимку не спить,
вже салом лижі мастить.
Жабки сховались в ставках.
По спорожнілих садках

ганя собак і курей
північний вітер Борей.
І раптом друг його Бриз
від турка, з півдня приніс

шматочок літа! Шматочок літа!
Мов синій птах над білим світом
летить, як спогад,  - спіймай, як вдасться! –
короткий, ніби справжнє щастя.


І тільки мудра сова
усіх голів голова,
не дуже рада була
цьому шматочку тепла.

Їй турок-бриз розказав,
що вдома він замерзав,
що він від холоду втік,
що завтра випаде сніг.

І це почувши, сова
в собі сховала слова
сумні -  про холод і сніг, -
хай краще радує світ всіх

шматочок літа! Шматочок літа!
Мов синій птах над білим світом
летить, як спогад,  - спіймай, як вдасться! –
короткий, ніби справжнє щастя,
шматочок літа!

Пісню співають малюки вінницької школи "АИСТ":
https://www.youtube.com/watch?v=s_wW6orNlbw

888888888888888888888888888888888888888888

Після дощика в четвер.  Пам'яті Володі Прилипка.

Після дощика в четвер
йду веселим чистим лугом
сам до себе в гості з другом, -
він живий, він не помер.

Квітень травень народив,
поховавши бараболю.
Ще багато різних див
ми побачимо з тобою.

Час  -  назустріч, ми  - вперед.
Стик епох перетинає
млин, каплиця, ожеред,
Млин, Каплиця, Ожеред, -
ніби потяг пробігає.

               22. 09. 2004.


Звуковые файлы
SF21  Після дощика в четвер.  Пам'яті Володі Прилипка. Муз., сл. – А. Секретарьов. Демо-
      запис, початок 2008 р.  Аранжування – Володимир Войчишин.
      Після дощика в четвер (После дождика в четверг). Памяти Володи Прилипко. Муз.,
      сл. – А.Секретарев.  Демо-запись, начало 2008 г.    А.Секретарев и группа
      "Камышовый кот".

888888888888888888888888888888888888888888

Кожний крок чоловічий  -  то вже розлука.

Кожний крок чоловічий  -  то вже розлука.
Згадую свої мандрівки ніжним мереживом лугу,
що тягнеться до Дніпра вздовж Росі разом з нею:
патички боривітра уквітчані, темні виверти глею,
мурашині міста, шматки човнів, пароплавів.
Просто горбки, на яких так легко віддатися славі
Божій або своїй,  -  якщо є що згадати.
Сядеш,  -  згадаєш. Але тобі не треба сідати,
треба йти, тавруючи землю козацьку
грифом кенійського черевика, придбаного зненацька,
у подільському місті, де тинявся по ринку,
загубивши жінку і шукаючи собі жінку,
помінявши не рух, а човен зотлілий - роботу,
радіючи з того сам, і радуючи голоту,
розкидану сонцем весняним по білому світу.
Колись-таки побачимось! А поки що свіжий вітер
єднає тих, хто прямує, рвучи повтори,
яром-долиною, обминаючи житні гори,
даруючи робам женців, що вже вицвіли від чекання,
чорно-червону стрічку розуму і кохання.
       
.                2005.

https://www.youtube.com/watch?v=Rd7SS9DNWi0
Виконавці:
Прокопчук Олег - гітара
Секретарьов Анатолій - голос, гітара.


888888888888888888888888888888

За туманом… (обробка української народної пісні).

За туманом нічого не видко,
за туманом
нічого не видко.

Тільки видко дуба зеленого,
тільки видко
дуба зеленого.

Під тим дубом криниця стояла,
під тим дубом
криниця стояла.

З тій криниці дівка воду брала,
з тій криниці
дівка воду брала.

Та й вронила золоте відерце,
та й вронила
золоте відерце.

Засмутилося дівоче серце,
засмутилося
дівоче серце.

А хто ж теє відерце дістане,
а хто ж теє
відерце дістане,

той зі мною на рушничок стане,
той зі мною
на рушничок стане.

За туманом нічого не видко,
за туманом…

.              2005

Вииконання пісні разом з Романом Крілем і Миколою Доляком:

https://www.youtube.com/watch?v=7soGYXmPw3o



888888888888888888888888888

   Одного вечора...
.   (текст пісні)

Одного вечора, так схожого на інші вечори,
відчуєш ти, що це не вечір,
що сонце, сховане за черепом гори,
горить і там, горить і там, горить і там, - таке ж розпечене.
    
 .                жовтень, 2005.

8888888888888888888888888

Сорочка і штани.
(текст пісні-імпровізації на тему пісні А. Челентано.)

Цю сорочку і штани
одягав я тільки ввечері,
одягав і вирушав
на побачення.
Це побачення було
не поба-, а тільки бачення, -
ти ішла, а я стояв,
ось і вся любов.

Ти пливла, як пароплав,
та до мого дебаркадера,
що завжди чекав тебе,
тільки хвилі йшли.
Я тобі салютував
біло-синім чистим прапором,
бо сорочка і штани 
чистими були.

Чекай! Чекай! Може, вечір цей для нас обох.
Зачекай, прошу, зачекай.
Зачекай! Може, вечір цей для нас обох.
Зачекай. Прошу, зачекай.

Вже минуло стільки літ,
а любовна амуніція  -
і сорочка і штани,
досі ще живі.
Трошки підтягну живіт,
щоб не думала поліція,
що до тебе пристає
божевільний дід.

Чекай! Чекай! Може, вечір цей для нас обох.
Зачекай, прошу, зачекай.
Зачекай! Може, вечір цей для нас обох.
Зачекай. Прошу, зачекай.

.              2006.
88888888888888888888888888888888888888888888888888888

.     Зелена ліщина.

Пам'ятаю, якось ранком, років двісті тому,
може й менше, але це не так важливо, сину,
прибігає мій товариш і волає : "Ану,
піднімайся, і рушаймо по зелену ліщину."

Я спочатку не второпав, але вмився, поїв,
дуже швидко, бо товариш нетерплячий чекає,
вже як вийшли за ворота, він мені розповів,
що ліщина за вокзалом, а де точно - не знає.

Треба йти до лісосмуги повз великі склади,
перелізти огорожу, що навкруг танкодрому,
там побачимо сторожку, і почнуться сади,
а за ними - та ліщина у гаї старому.

Вона класна - дуже довга, і рівнесенька, як
той бамбук, що на базарі продають нам грузини,
але краща. Бо крім того, що вона на дурняк,
більше зловиш, кажуть люди, якщо вудка з ліщини.


Йшли ми довго і недовго, бо цікаво було,
покаталися на танку, на дрезині, на возі,
познайомились з поетом, що мав дивне житло -
жив у бочці з-під горілки, в степу при дорозі.

Він читав нам гарні вірші, але всі не свої,
бо свої читати, каже, - це не дуже етично.
А завершив так: "Колеги, як сказав Навої,
кожна бочка порожніє, а ліщина  - то вічне!"

Тож і рушили ми далі, крізь велике буття,
друг мій вже не зовсім поряд, бо пливе на хмарі,
але інших до походу приєднало життя:
той малює, той віршує, той гра на гітарі. 

Так і досі я блукаю у тім райськім саду,
загубив початок шляху, геть забув причнну,
та, буває, аж зрадію, як відчую, що йду
красним лугом разом з другом по зелену ліщину. 

.                2004 - листопад 2006.




888888888888888888888888888888888888888888888888888888888
Вільний птах
(вільний переклад  пісні Джона Ленона " Free as a bird")

Птах, вільний птах,
не знає крил своїх,
бо має їх.
Птах, вільний птах,
і я, і він, і ти, -
пливи, лети...

Рве череда розлук
сплетіння дружніх рук,
руйнує плід важкої праці.
Навкруг життя кипить,
ти все втрачаєш вмить,
все, тільки не ім'я це.

Птах, вільний птах,
не знає крил своїх, бо  має їх.
Птах, вільний птах,
і я, і він, і ти, -
пливи, лети...
                2006


888888888888888888888888888888888888888888888888

.    Вечір і тополя.
.     (текст пісні).

Синій вечір танцює самбу сам,
десь у мандрах навчився мулатського танцю.
А подільська тополя, кремезна мадам,
так не вміє, і заздрить коханцю.
Ну а той - чи танцює, чи стежку пряде:
все на захід, на захід, на захід, на захід.
Впала ніч. У тополі питається: "Де?
Де твій милий?" "Подався до ляхів."

Воля і неволя.
Бубон і гітара.
Вечір і тополя.
Яка класна пара.
Бо це -  життя.

Вечір і тополя.
Бубон і гітара.
Воля і неволя.
Яка класна пара.
Бо це -  життя.

.              2007.

**Звуковые файлы
https://soundcloud.com/sekretarevam/vechir-i-topolya

8888888888888888888888888888888888888
Земле рідна моя
(переклад пісні "Georgia on my mind" -  Stuart Gorrell , Hoagy Camichael (music))

Земле рідна (Джорджія мила) моя,
яка довга дорога між нами,
але думками, думками
долаю її щодня. 

Земле рідна (Джорджія мила) моя,
вітер приніс зі сходу
в хмарах твою воду,
і дощ цей - мені рідня.

Я в обіймах інших рук,
інша мова, інший друг,
в інших зорях інше небо,
але сни завжди про тебе..

Земле рідна  (Джорджія мила) моя,
крім тебе нічого не маю,
щодня цю пісню співаю,
і ти щодня там, де я.

                2007


Як треба жити (текст пісні).

Час застиг, як письменник в спілці.
Схоже, знову весна настане.
Птах сидить на найвищій гілці,
що невдовзі ще вища стане..
Я не вірю собі. Це добре.
Відчуваю потребу жити,
заглядати за власний обрій,
скарб минувшини ворушити,
приміряти дідівські шати
і хлопчиськам казати: "Годі,
годі грати, бо гра  -  це грати
слів чужих і чужих мелодій.
Ось весна, голівудська стрічка,
що знімається без героя:
берег, човен, весло і річка,
і небесна блакить горою."

Приспів.
Як треба жити,
хай скаже вітер,
птах хай проспіває,
а втім це кожний знає,
як треба жити,
хай скаже вітер,
птах хай проспіває,
а втім це кожний знає...


  .                2007.


Я вже пробував жити без спогадів.

Я вже пробував жити без спогадів.
Спочатку сподобалось, - легше справи
пішли-поїхали. Володарем роботів
сидиш собі в кухні, сьорбаєш каву
і дивишся, як матка в мурашнику,
як сновигають думки, звільнені від алюзій.
І око померлого однокашника
вже не псує біле личко Музі.

І раптом, як хлопчик з макітрою на макітрі,
спитаєшся басом: "Мамо, де ми?"
Тихо трамвай пливе у повітрі,
хитаються минулого хризантеми
і розливають пахощі  -  такі, як учора.
А отже такі, які будуть завтра.
Людина без спогадів -  людина хвора.
А люди хворіють. Як, втім, і автор.

.                2007.


Блюз "Привіт, Черкаси!" (текст пісні)
         
.                Пам'яті Оскара Пітерсона.

Привіт, Черкаси!
Схоже, знову втоплюсь
в цій безмежній ріці
вечорового смутку.
На небо дніпровське
досхочу надивлюсь, -
там пливуть окунці,
й телебашта, як вудка.
А ось і друзі, -
не розпався союз.
Ось Лариса, Юрко
і Арон на підході.
Хтось врубив на балконі
сан-луїсівський блюз.
Беремо і його,
буде нам на нагоді.

Ти сказала мені:
"я у хаті отій,
що, як птах, до Юнацької
кручі припала,
прожила б все життя, -
(о, надія надій!) -
з чоловіком одним",
тільки з ким, - не сказала.
Але я зрозумів
(чи здалося мені),
хто у мріях твоїх
був отим чоловіком.
Але, знаю, Юрко
у полон твоїх вій,
вже потрапив і там
мріє бути довіку.

.             30.12.2007.


** Весна 

Весна! Весна! Я разом з горобцями
збираюся в політ до річки край села.
А та кипить жаба`ми, карасями,
хоч вчора ще спала, так міцно ще спала.

Весна! Весна! Як цадик з Межибо`жа
або рибалка-піп, йду слухати пісні,
якими ця чудна малеча Божа
творить хвалу весні, творить хвалу весні.

                лютий, 2008

**Звуковые файлы
http://www.stihophone.ru/works.php?ID=15948
Запись сделана в декабре 2008 г. Вокал, гитара - А. Секретарев. Павел Шепета - фортепиано. Максим Гладецкий - контрабас. Звукорежиссер - М. Гладецкий.



.      Багаття  (текст пісні).

Ти до мене прийшла,
принесла себе, як річ,
ти холодна була, 
як ніч.
Дим багаття мого
доплив до твого житла.
Ти на подих його
прийшла.

Багаття палає,
танцює вогонь,
і тіло чекає
на теплу долонь.
І погляди наші
летять, як ножі,
а поряд дерева
стоять, як чужі.

Світ покинув мене.
мій мудрий, тактовний друг,
нам залишив одне,  -
це рух.
Сам заліз на Парнас,
рахує, либонь, зірки,
чи складає про нас
рядки.

Багаття палає,
танцює вогонь,
і тіло чекає
на теплу долонь.
І погляди наші
летять, як ножі,
а поряд дерева
стоять, як чужі.
 
.       2006-2008.

8888888888888888888888888
Влітку
(переклад пісні Summertime - Du Bose Hayword, George Gershwin (music)).

Влітку всім легко жити на світі,
хліб росте, в річці риба гуля.
У татка є гроші, і мама така хороша.
Так чом же ти плачеш, моє маля?

Настане ранок, і ти гніздечко покинеш,
полине в небо пісня горда твоя,
і все, що зможеш, у світі на краще зміниш.
В це вірять і татко, і мама. Не плач, маля.

.                2008

https://www.youtube.com/watch?v=C1HbLd7cfu0
Виконавці:
Доляк Микола - флейта.
Секретарьов Анатолій =- гітара, голос.

88888888888888888888888888888888888888888888888888888888

Час
(варіація на музику і тему пісні Т. Вейтса "Time"; сл. О.Лакомова, А.С.)

Поспішаю до тебе і знов не встигаю,
хоч і вдалим був, начебто, старт.
Не повзу, але чую, як сили втрачаю,
роздаю по дорозі свій скарб.

Час застиг, - час від часу і він спочиває.
А коли далі плисти,  - він знає.
Птах сидить на старій черешні,
незнайомий птах, нетутешній.

Це час, час, час.
Час, час.
Час у твоєї любові.
Час, час, час.

.                2008.

Звуковые файлы
SF16  Час. (Варіація на музику і тему пісні Тома Вейтса "Time"). Сл. - О. Лакомов, А. 
      Секретарьов. Демо-запис,  початок 2008 р.  А. Секретарьов, гурт "Очеретяний кіт".
      Аранжування – Володимир Войчишин.
         
     Час (Время). (Вариация на музыку и тему песни Тома Вейтса "Time". Сл. А. Лакомов,
     А. Секретарев. Демо-запись, начало 2008 г.  А. Секретарев, группа "Камышовый кот".
     Аранжировка – Владимир Войчишин.   


88888888888888888888888888888888888888
          Батько-шлях.

Нас вчить земля жити так, як росте трава.
Земля старіша за нас, тож, мабуть, права.
Але тече, тече, крізь жито у полях
великий вільний батько шлях.

Буває так, що в світах загубив світи,
живеш, як спиш, абияк, і нема мети.
Але стає на місце в світі кожна річ,
коли є шлях, Дніпро і Січ.

      2010.

Саунд-треки

2013, літо. https://www.youtube.com/watch?v=dttxugG6C5k

http://sekretarevam.livejournal.com/18858.html

8888888888888888888

**Високі хмари серпня. 2011.

Хмари  -
які високі в небі хмари!
А птах пливе,
иіж них пливе,
шукає пари.

Серпень
вже літу коси підрізає.
Вже сум в очах,
бо по ночах
тепла немає.

Але дивись, - по соші
фура в Варщаву пливе.
А за кермом чувачок, -
слухає рок.
Яблук добрячих вагон
Єві-панянці везе.
"Єво, я твій чемпіон,
чемпіон, чемпіон!"
Що він верзе? Що він верзе?

Це хмари, хмари.
Які високі в небі хмари!
А птах пливе,
иіж них пливе,
шукає пари.

Серпень
вже літу коси підрізає.
Вже сум в очах,
бо по ночах
тепла немає.

https://www.youtube.com/watch?v=G2SWM0X-KzU

Концертний запис,1917, березень Орест Криса – спів, гітара, Сергій Тягнирядно – клавішні,  Володимир  Войчишин – бас-гітара, Андрій Войтюк – барабани.


8888888888888888888
**Поплавець. 2012

Глиняна круча, не дуже висока,
тиха протока, не дуже глибока.
Вудлища пружний застиглий кінець,
прірва чекання і мій поплавець.

Він, як хлопчисько, - стирчить і прямує,
прояви руху радо рахує -
тут, на поверхні, і там, в глибині, -
хвиль коливання і зморшки на дні,

Я  ж  - це ніхто:  розчинився у глині,
вріс в осокора тремтяче коріння.
Знаю, і він задивився згори
на дитинча зі своєї кори.

Наше життя - то ловитва хлоп’яча,
простору й руху вічна нестача.
Тож і пливуть і зникають в ріці
діти дітей, -  поплавців поплавці.

https://soundcloud.com/sekretarevam/poplavec\
Виконавці: А.Секретарьов (голос) і гурт "Очеретяний кіт"

8888888888888888888888
**Буксир "Механізатор". 2013

Буксир "Механізатор" знав
всі звилини Дніпра,
яким до згину торував
шлях праці і добра.
І правив втіхою сердець
старим і молодим
його хлопчачий прапорець,
ще й кучерявий дим.
Ви тільки уявіть собі,
що стоїте сумні
десь у Черкасах, на горбі,
і раптом вдалині
ви помічаєте буксир,
що валку впертих барж
виводить, якось набакир
сам похилився аж,
бо обминає мілину
ще й течію дола.
І ваша думка двигуну
на поміч попливла,
і темний нещодавній сум
в чужих трудах зника,
слабкішає зустрічний струм,
світлішає ріка,
і вже вам сили надає,
нехитре відкриття,
що, власне, труднощі і є
ознакою життя.

23.02. 2013.

https://www.youtube.com/watch?v=4-_TiFVN7ck
Авторське виконання



8888888888888888

**На зеленій скрині... Слова - Володимир Прилипко. 2013

На зеленій скрині - когут і зозуля.
Нас зустріне сонце, нас не вцілить куля.
Тільки б перебігти кладку ту вузеньку:
на тім боці - тато, на цім боці - ненька.

https://www.youtube.com/watch?v=pBt1kWeAKBM
Виконавці:
Доляк Микола – флейта.
Прокопчук Олег - гітара
Секретарьов Анатолій - голос, гітара.

888888888888888888

**Дай собі ім'я своє.2013 (в музиці пісні використано тему балади Марка Нопфлера).

Дай собі ім'я своє,
щоб відчути, хто ти є,
щоб прийти у ті світи,
де нема тобі самоти.

Але ті світи малі
лиш для тебе пуп Землі,
і від них лише твій слід
йде під хмарами в білий світ

Роки, кроки...
Зміст життя глибокий, -
чи ти риєш нору,
чи прямуєш вгору.
Правду, кривду
тобі добре видно.
Тож і добре знаєш,
що ти обираєш.

https://www.youtube.com/watch?v=9U3oXHQqbfs
Виконавці:
Прокопчук Олег - гітара
Секретарьов Анатолій - голос, гітара.

8888888888888888888888888888888
 Вересень.


Мій любий черкаський вере-вере-вересень,
завжди якийсь дивний, дитячий,
безжурний, і мужньо ледачий,
хоч світ
зрання тривогу сурмить,
і школа, як літерний потяг, стоїть
і твердить, що часу нема, бо зима
не за горами...
Та школяр між школярами
проминає неминуче,
він гуляє між ярами,
що в Дніпро повзуть по кручах.
Сонце гріє гедзів, трутнів,
окунців строкатих зграйки,
всі - нероби і незнайки,
всі в думках не мають грудня...

Але часом згадують бере-бере-бере-березень -
дитинство дитинства свого,
бо всі вони вийшли із нього,
Він - це
холодне біле яйце,
трава молода, як і сонця лице,
і тіні весни, ніби сни
в небо чисте
потягли козацьке місто,
замість нього вже - містечко.
Час - могутній, променистий -
знов на дубі сіє гречку.
Цукроварень труби-ікла.
Барж хода хитає човен.
Світ, що сам собою повен, -
невмирущий, але зникне...
І знов буде вере-вере-вересень,
і знов буде бере-бере-березень..

2017


https://soundcloud.com/sekretarevam/veresen-band-20102017
Голос - А. Секретарев. Гитара, синтезатор - Владимир Войчишин.


***************************************************
Тексти пісень російською мовою.


88888888888888888888888888888888
Провинциальная музыка.

Несет дымком провинциальным
от детской музыки моей.
Дорога к школе музыкальной
вилась меж лип и тополей.
И, огибая рынок шумный,
где гомон гулок, как арбуз,
я шел, и с нотной папки Шуман
глядел на Тань и на Марусь.

Потом был домик кривобокий
под звучной вывеской “Салон”.
Там офицерам мылил щеки
седой маэстро Мендельсон.
А там, где парк самозабвенно
вкушал под Ойстраха ситро,
гудел в тиши послевоенной
глубокий, словно бас, Днепро.

Мне трудно музыка давалась,
ее лады и письмена,
да так поныне и осталась
китайской грамотой она.
Но лишь заслышу - пианино
бренчит в распахнутом окне, -
опять становятся едины
и жизнь, и музыка во мне.

                1982.


Звуковые файлы
**SF7 Провинциальная музыка. Запись 1996 г. А. Секретарев - голос. гитара. Звук - Юрий Трифонов.
88888888888888888888888888888888888888888888888

Четыре собаки на улице (перевод песни Франческо де Грегори  "Quattro cani per strada")

Вот четыре собаки.
Первым тащится пес, что привык охранять,
но давно его пасть и пуста и беззлобна.
Он живет возле стен, что всегда молчаливы,
возле стен живет высоких и глухих.

А второй - пес безродный,
все изведал - и голод, и ясный покой,
запах ног человечьих и унылость дороги.
Сколько раз подыхал, но опять подымался.

Ну а третья - та сука,
Что, устав быть одной, иногда отдавала себя,
и щенки от нее разбегались по свету, -
что поделать, ведь мир так нуждается в детях.

Вот четыре собаки.
Не улица - площадь,
Не вечер, - а ночь.
Вот взошла бы луна,
можно было бы петь.

У четвертой собаки
есть хозяин, и ей непонятно, зачем она здесь,
но бредет за за друзьями, им во всем доверяясь,
и порой замирает от запаха жизни.

Вот четыре собаки.
Не улица - площадь,
Не вечер, - а ночь.
Вот взошла бы луна,
можно было бы петь.

.               1982
https://www.youtube.com/watch?v=MtsTDorgYSU





Всадник, дьявол и смерть (текст песни, написанной по одноименной гравюре А. Дюрера).

Обойдусь углем и мелом,
краски радужные  - прочь.
Станет время черно-белым:
день и ночь, день и ночь
День и ночь.

И когда приметы века
растворятся в тишине,
я увижу человека
на коне, на коне.

Мир, истертый до дыр,
знакомый до слез,
заляпанный старый холст,
гляжу на тебя опять.
Цвет ложился на цвет,
сто тысяч веков,
сто тысч мазков,
но только один сюжет.  -
попробуй его понять.

Скачет всадник по дороге,
сверху небо, снизу твердь,
сзади дьявол колченогий,
рядом смерть, рядом смерть.
Рядом смерть.

Трус со смертью породнится,
дьявол сманит храбреца.
Две людские вереницы
без конца, без конца.

Мир, истертый до дыр,
знакомый до слез,
заляпанный старый холст,
гляжу на тебя опять.
Цвет ложился на цвет,
сто тысяч веков,
сто тысч мазков,
но только один сюжет,  -
как трудно его понять.

.            1982



Брейгель Мужицкий. Охотники на снегу.

Охота кончилась. На снег
ложится пес и жадно дышит.
В камзоле красном человек
ползет по склону, как по крыше.
У зверя между глаз дыра,
клеймо предсмертного прозренья.
Как своевременна пора
усталости и возвращенья.

Назад, по рытвинам следов,
по напрочь выбитому полю,
вдоль измочаленных кустов,
по пятнам выхарканной крови,
мы возвращаемся назад,
и нам с пути никак не сбиться.
Вот лес перерастает в сад,
мы в балахоны прячем лица,

чтоб дух жилья и тень креста
не бередили наши души.
У крайней мызы суета,
солома, дым, свиная туша.
Дворняга вертится у ног,
ей в лес заказана дорога.
Встречай, хозяйка, твой стрелок
вернулся цел, - и слава Богу.
 
                1983.


888888888888888888888888888888888888888

Винница, 1948- й год.

Воскресение. Колокольный май.
Утро светлое, да нежаркое.
По мосту трамвай  -  по реке трамвай,
вроде встретились чарка с чаркою.
И три деда - кореша неразлучные,
на  базар несут сома белобрюхого,
им навстречу спекулянт Сенька Крученый, -
пять своих да мать с больною сеструхою.

Вон трофейный оппелёк ахнул дверкою,  -
галифе да кителёк, -  как положено.
Был слушок, мол, жди из центра с проверкою, -
все ль засеяно, да так, как доложено.
Снова горло драть, в телефон орать,
снова цифры рвать, да за душу брать!..
Ты согрей чайку, Зоя Саввишна.
Уберут меня,  -  ты останешься.

А на том берегу, там, где церковь святого Николы,
молодая вдова шла, держась стороны теневой.
Черный плат, узелок, на жакетке  -  значок комсомола.
Все три года ждала, а сегодня проснулась вдовой.

Уговоры подруг, или майские бредни сирени,
или нежный фокстрот, что сводил потихоньку с ума, -
вобщем, что-то стряслось, и надежды во сне улетели.
Но осталась любовь. А любовь не бывает сама.

Не о том ли поет не по-детски тревожная скрипка,
и велит малышу пальцы добела вдавливать в гриф -
то ли древняя боль переулков Иерусалимки,
то ли ангел любви, то ли острый, как правда, мотив.

Отболит-отпоет, завершая с минувшим свиданье,
заскрипит колесом, ненадолго повернутым вспять:
этот город возник, словно вышедший на гору странник,
и, как странник уйдет, чтоб когда-то вернуться опять.
      
                1983.

Звуковые файлы
SF13 Винница, 1948 год. Сл. и муз. - А.Секретарев. Исполняет Андрей Крючков (голос,
     гитара). Запись конца 1990-ых гг.

Night music
Ночью, в белой угнанной “Волге”,
в краю, где русскую речь в эту пору услышишь лишь в городах,
этим двум на дороге волглой
вздумалось обогнать страх.

Первый пилот жал на акселератор.
Второй - вялую грушу жевал.
Из тьмы навстречу валились хаты.
Сын сапожника блюз напевал.

А страх был внутри. Он давал советы.
Лес обступал дорогу. В дебрях слоился пар.
И зверью снующему не было дела до света,
что вытекал из сверкающих фар.

А вот музыку у них забрали бы охотно.
Тем более, что тот глух, а этот почти уснул.
Но дверцы автомобиля задраены были плотно,
и снаружи слышался только протяжный гул...

        1984

Звуковой файл: https://www.youtube.com/watch?v=xYstQ7BynLQ
 
Вокал - А. Секретарев. Гитара - Владимир Войчишин (за кадром), Олег Прокопчук.
Перкуссия - Максим Грабовский.

**  Человек стоит у дороги.

  Посвящается одному человеку, который в течение добрых десяти лет,
раскачиваясь целыми днями, как маятник, на обочине одной из винницких
улиц-дорог, напоминал нам о том, что время проходит, проносится, пропадает...


Человек стоит у дороги.
Он мычит бесконечную песню без слов.
Он всем телом покачивается слегка
и глядит, как проносятся мимо
разноцветные пятна авто...

Говорят, он дурак.
И это похоже на правду.

Недавно прошел дождь.
Разогретый и влажный асфальт
еще дышит и пахнет небом.
Но лужи на нем становятся все незаметней.
Они высыхают.
Их разбрызгивают колеса.

И уже понемногу шевелится пыль на обочине.
Скоро ветер потянет ее за собою вдоль улицы.
И все позабудут о том,
что недавно прошел дождь.

И будет опять долгий день и зной,
и длинная цепь разноцветных машин.
Но одна из них, наконец, остановится,
и человек, что сидел за рулем,
выйдет и спросит:
"Что здесь у вас нового?"

И тогда, тот, у дороги, ответит ему:
"Недавно прошел дождь."

.                1984.


Концертная запись, март, 2017.
https://www.youtube.com/watch?v=-GscO5OBoNM

А. Секретарев - пение, Владимир Войчишин - гитара, Максим Гладецкий - контрабас, Юрий Шепета - клавишные, звукорежиссура - Игорь Курилович.


888888888888888888888888
            
   Учительский роман.

Как бесконечен педсовет, толкущий мерно воду в ступе!
Видать, о нем сказал поэт - “товарищ, верь, конец наступит”,
коллеги вспрянут ото сна и резво выбегут из школы,
в бездонной книге протоколов свои оставив имена.

Мой верный друг -  завхоз Кузьмич, рукой помашет практикантке,
директор сядет в свой “Москвич”, физрук проводит англичанку.
А вечер дьявольски хорош,  -  тряхнем, дружище, стариною, -
раздавим на троих с весною бутылку белого “сур`ож”.

Давай нальем, но я прошу,  -  ни слова про паркет и рамы,
не то возьму да расскажу тебе про новую программу!
Ведь в круге слов и дел земных есть вещи и поинтересней.
Давай, к примеру, сходим вместе мы в гости к Танечке Черных.

Ну что ты смотришь? Пей вино! Все было так смешно и странно,  -
письмо, директор, гороно, -  финал учительских романов...
Она ушла от нас в детсад, а я опять  -  к семейным узам.
Кузьмич, похоже, из медузы состряпан этот вот салат!

Кузьмич дослушал мой рассказ и выдал просто, без прелюдий:
- Кто струсил в воздухе хоть раз, то тот летать уже не будет!
Я с этой истиной, дружок, провел лет двадцать за штурвалом.
Так вот, оставь финал финалом и  -  наливай на посошок.

Апрельский дождик грозовой сипел и кашлял, как астматик.
Брели по улице ночной друзья  -  завхоз и математик.
И мир, как школьный коридор, был пуст,  -  весна вела уроки,
учитель мудрый и нестрогий  -  всем истинам наперекор.

                1984.
 
Январская оттепель.

Оттепель. Пахнет в саду корой.
Птица свистела днем.
Снег оттаял вокруг стволов.
Пусто в небе сыром.

К вечеру вновь пробирает дрожь.
Побеги малины красны.
Старые деревья не проведешь -
далеко еще до весны.

.                1985.


  Мессия в захолустье.

В глухом провинциальном кабаке,
где синий дым пускают посидельцы,
где падают, как смертники, в пике
цыплячьи пережаренные тельца,
ты слушаешь улыбчивый оркестр,
особенно, невнятную гитару,
и вскрики возбудившихся невест
за столиком районного гусара.

И все казалось виденным уже,
приговоренным к участи суровой,
когда твой взгляд вдруг прикипел к душе,
не падшей, но к падению готовой.
И медленней вращается праща,
все невесомей камни боевые,
и с твоего намокшего плаща
упали на пол капли дождевые.

И вспомнил ты, как долго шел сюда
проселками, вдоль чахлых перелесков,
как птицы покидали провода,
чтоб, воспарив, опять на них усесться.
И ты, прошедший пустошь не одну,
оставивший полмира за спиною,
так радовался красному пятну,
что было недостроенной стеною.

И шел бы, шел, как сирый ученик,
молчанью бесконечному послушный,
когда б не этот город, что возник
в ночной долине сыпью золотушной.
Так вот оно, то место на земле,
где суждено заветам обновиться,
где та душа, как стрелка на нуле
застывшая, не в силах опуститься.

                1985.

88888888888888888888888888888888888888888888

Романс о бабочках.

Когда вокруг зима,
сугробы, льды и вьюги,
мне снится жаркий день,
и бабочки в садах.

Но где ж те мотыльки,
и где же их подруги?
Рассыпались давно
в цветной и легкий прах.

Но я их вижу вновь -
и сильных, и красивых,
на лапках и усах -
цветочная пыльца.

У бабочек учусь
быть смертным и счастливым,
до самого конца,
до самого конца.

.                1985

**Звуковые файлы
SF2. Романс о бабочках (вместе с Е. Шевченко)
 Репетиционная запись, весна 2008 г. Секретарев А. - голос, гитара. Елена Шевченко - скрипка, бэк-вокал. Владимир Войчишин - гитара, бэк-вокал.

88888888888888888888888888888888888888
** Хлюп - болото, чмок - болото (памяти павших).

Хлюп - болото, чмок - болото.
К немцу в тыл идет пехота.
Молоко-туман
разливается все ниже, -
я товарища не вижу:
- Отзовись, Иван!

Хлюп - болото, чмок - болото.
В небе рокот самолета,
слышу – не чужой.
Жми, браток, чтоб орден дали,
снова встретимся едва ли
на войне большой.

Хлюп - болото, чмок - болото.
Помирать - кому ж охота?
Так бы шел лет сто.
Но уже видна поляна,
взвод выходит из тумана.
Не отстал никто.
Не отстал никто.


https://vk.com/video-47403248_164643293

88888888888888888888888888888888888888888888

Жаркий полдень в Габоне.

Жаркий полдень в Габоне. Канун Рождества.
На исходе декабрь, сорок первый, двадцатого века.
Спорят в тесном кафе о политике два человека.
Светит солнце над ними, и лотосом пахнет листва.

Это ж самое солнце, но только бледнее стократ,
над Валдаем плывет - в небесах, от огня порыжелых.
Хлыщет, хлыщет  кровища на снег в горловине под Ржевом,
и белее, чем снег, на снегу миллионный солдат.

А вспотевший шатен
вспоминает Верден.
На стене - виноградник Ван-Гога.
Тащит девку зуав,
и щебечет Пиаф,
словно птичка за пазухой Бога.

В это время за Волгой, где солнце ушло на покой,
востроглазый маэстро, что наше искусство прославил
тем, как Вагнера лихо на сцене Большого поставил,
ставит тихо на стол котелок с отварной требухой.

Дунет в спину зюйд-вест, и под нами уже Колыма,
где кромешная тьма, - как в мозгах от наркомовской водки,
где на нарах в тряпье умирает хохол от чахотки
и клянется во сне -  “Більше хлібу, начальник, нема!”

А вспотевший шатен
вспоминает Верден.
На стене - виноградник Ван-Гога.
Тащит девку зуав,
и щебечет Пиаф,
словно птичка за пазухой Бога.
 
                9.05.1986.


Звуковые файлы
SF15 Жаркий полдень в Габоне. Муз. и сл. - А.Секретарев. Репетиционная запись, начало
     2008г. А. Секретарев - голос, гитара. Елена Шевченко - скрипка, бэк-вокал.
    

      Холостяк.
     (текст песни).

 Посвящается тем сорокалетним холостякам, которых можно было встретить на винницком "бродвее" начала 80-ых).

Погодка выдалась так-сяк - субботняя погодка,
на выходные, как всегда, то ветер, то дождит.
Идет бульваром холостяк, тверда его походка,
и белизна его манжет, и непреклонный вид.

На нем красуется пиджак заветного фасона,
и галстук в стиле "ливерпуль"  - давнишняя мечта.
Ах, все бы девочки с ума сошли б определенно,
пройдись он двадцать лет назад по этим же местам.

Но двадцать лет тому назад, когда мы вышли в космос,
пил отчим, мать опять слегла, а брату было шесть.
И он на свой второй разряд лишь битловские космы
мог отпустить до самых плеч, худых и твердых плеч.

Но время выровняло все, и горя нет в помине.
Он выжил, выстоял, отдал сполна и до конца.
Идет бульваром холостяк, как ледокол в пустыне.
Мир постарел на двадцать лет, а он еще пацан.

.                1986.
8888888888888888888888888888888
** Морозно, а в доме - горячая печь...

Морозно, а в доме - горячая печь,
и можно с ней рядом уютно прилечь,
степенно беседуя с мудрым котом.
И тихо упали снега за окном.
Зима...

О встрече с тобою мечтаю в тепле.
Твой профиль рисует мороз на стекле.
Вдруг холод разлуки кольнул острием,
и мне показалось, что имя твое -
зима...

Нет, ждать тебя в доме  - одна маета.
Возьму полушубок, окликну кота.
Над хатою - звезды. Над хатою  - дым.
Мы оба в морозное небо глядим.
Зима...

        1987.

В музыке песни использован мотив старинной английской баллады, которую мне в юности напел мне приятель.

https://www.youtube.com/watch?v=_B-St7V-V-U

8888888888888888888888888888888
Вова Финкельзон.
(текст песни)

 Посвящается королям местечковой данс-музыки 60-70-ых годов.

Каждый теплый вечер Вова Финкельзон
дул на танцплощадке в чешский саксофон.
И имел Володя бешеный успех, -
ведь у нас в местечке  -  "наше лучше всех"!
 Para-luru-loo - let's dance!  Let's dance - para-luru!
 
Но однажды в город из далеких мест
прибыл Беня Гудман и его оркестр.
Битый час Володя Гудману играл,
но американец Вовку не признал.
Para-luru-loo - let's dance!  Let's dance - para-luru!

Пропивал Володя с горя саксофон.
Утром у калитки серебрился он:
ты играй, Володя, ты играй для нас,
здесь не Миссисипи и не Арканзас,
а Бердичев (Черкассы, Белая Церковь, Винница) - yeh!
Para-luru-loo - let's dance!  Let's dance - para-luru!

.                1988.


 ** Солдат привез майора...

Солдат привез майора
в районный городок,
машину у конторы
поставил в холодок.

А в городишке этом
нет воинских частей,
комендатуры нету,
а, значит, патрулей.

Зато есть полдень жаркий
и трешка в галифе,
и смуглая цыганка
за столиком в кафе.

И можно улыбнуться
всему, что хочет жить,
цигаркой затянуться,
стоять и не спешить,

и слушать бормотанье
запруды у реки,
и мысли, как цыгане,
пленительно легки.

               1989.

Фонограмма. А. Секретарев - пение, гитара. Владимир Журавский - гитара,звукорежиссура.
http://mp3malovato.net/music/+

8888888888888888888888888888888888888888

.    Старик и река.
.   (текст песни).

Все ближе устье, и река,
как кровь в усталых жилах, стынет.
Все удаляясь, берега
бесплодной кажутся пустыней.
Зато вокруг такая ширь,
и вздохи ветра пахнут морем,
и чайки крик, как крик души,
затерянной в речном просторе...

Припев.
Ты, река, глубока,
пожалей старика
и ладонями волн
приласкай легкий челн.
Дай надежду ему,
рыбаку своему,
и напомни о том,
как была ручейком.

А ведь и впрямь, когда-то ты
ручьем на отмели сверкала,
и все туманные мечты
исполнить в полдень обещала.
И твой рыбак в кругу друзей
палил костры до поднебесья.
Воспоминаньем сладких дней
звучит сегодняшняя песня.

Припев.

.         прибл.1989.


https://www.youtube.com/watch?v=LqFfet255h8
Концертная запись, март, 2017, Киев.
А. Секретарев - пение, Владимир Войчишин - гитара, бэк-вокал, звукорежиссура - Игорь Курилович.




888888888888888888888888888888888888888888888
    Не опоздать на небо.

Он стучал кулаком по крылу “шевроле”.
Он был зол, а вечер был тих.
И вокруг него - никаких проблем,
а ведь он жить не мог без них.
И стояла луна, словно в горле ком,
и тянуло его о ней
говорить. Он всегда говорил о том,
что заведомо слов сильней.

Две минуты назад он еще спешил,
выжимая педалью мощь
непонятных ему лошадиных сил,
но покорных, -  ведь он был вождь.
Вдруг раздался стук, и мотор заглох
на углу переулка, где
вдоль ограды садовой - зеленый мох,
а правее - тропа к воде.

И он вспомнил, что где-то здесь есть река,
и услышал там, над рекой,
жалкий визг непородистого щенка
и  свой собственный детский вой.
И плюя на то, что бензин горюч,
он, назло ночным фонарям,
сел, брезгливо поморщился, вставил ключ -
и взорвался ко всем чертям.
   
                1989.
8888888888888888888888888888888888888888

Зимний романс со звездой.
.   (текст песни)

Когда зима ветрам навстречу
сугробов шубу распахнет,
когда январский синий вечер
на землю тихо упадет,
я выйду в путь - за хутор дальний,
над ним уже горит звезда.
И голос ясный и печальный
услышу в небе я тогда.

Припев.
Пой, мой ангел, пой
напев простой, как все святое.
Ты всегда со мной,
хоть я порой того не стою.

Я полон силы и покоя,
как будто смысл высокий дан
здесь, над замерзшею рекою,
моим запутанным следам.
И можно, сбросив с сердца камень,
взлететь и плыть в безбрежной мгле...
Но снег скрипит под башмаками,
напоминая о земле.

Припев.

.         Прибл.1990.

**Звуковые файлы.
SF8 Зимний романс со звездой. Демонстрационная запись, начало 2008 г. А.Секретарев - голос. Владимир Войчишин - клавишные, гитара, аранжировка.

88888888888888888888888888888888888888888888888888

Сухопутно-морской блюз.
(текст песни)

Вечер. Комфорт.
Город, как торт:
сладок, нарезан и ждет.
Снова детей
ровных степей
служба морская зовет.

Припев:
Там будут пляски, пенье свистка,
пуски за неба край,
сны сумашедшие, блеск башмака,
и - ананасный рай !

Сам военком
ночью тайком,
ставит компа`с под кровать.
Если б не пост,
если б не рост,
сам бы поплыл воевать.

Припев.

Дым в парусах.
Пыль в волосах.
Светит призывно звезда.
Тем, кто уйдет
тех, кто прийдет
не увидать никогда.

Припев.

.                1990.

    Балагула.
.   (текст песни)

Балагула, балагула,
время дышло повернуло,
и средь уличного гула
редко слышен стук копыт.
Но еще в груди местечка
бьется сердце человечка,
что, как баба на крылечке,
на возке своем сидит.

Балагула, балагула
помнит ругань осавула,
помнит степи Барнаула
и обозы нд Днестром.
Жаль, что не с кем сесть под липкой,
погутарить за бутылкой, -
только с Зойкою, кобылкой,
можно вспомнить о былом.

Балагула, балагула...
Сколько разных ветров дуло!
Но не сдуло, не продуло,
хоть ветрами и подбит
френчик твой военной кройки,
ветхий прадед перестройки, -
но зато на сытой Зойке
шерстка гладкая блестит.

Балагула, балагула....
Скольких время умыкнуло!
В черных тучах потонула
там, за хутором, луна.
Но когда тоска накатит,
подойду к убогой хате
и скажу: "Шолом, приятель!
Выпьем чарочку вина!"

.           Прибл.1991.


Сапоги и розы (текст песни; сюжет и последний куплет - А. Драгомощенко и В.Прилипко).

Как-то летом сапожник обул сапги -
глядь, сквозь дыры виднеются обе ноги.
Нет, снесу их в чулан, пусть стоят под замком,
а я сам по траве похожу босиком.

Вот и осень. Грязища. Раскисли пути.
Даже в гости, и то неохота идти.
Взял он шило с дратвой, но открылось ему:
если дома сидишь - сапоги ни к чему.

Наступила зима, и сапожник продрог,
нужно в лес по дрова, как же быть без сапог ?
Тут он вспомнил, что валенки есть у жены,
значит, снова ему сапоги не нужны.

Снег растаял, пора вспоминать о долгах.
Он чулан отворил, а в его сапогах..
тихо розы цвели, прорастая из дыр,
это май, это май, это май наступил.

.                1992.

  Старинный сад.
    (текст песни)

Я вхожу в старинный сад,
сад заброшенный, манящий.
Я вдыхаю аромат
влажных веток настоящий.
И несется сквозь кусты
щебет птахи говорливой,
что устала быть счастливой
и грустит для красоты.

Всюду - вечности следы.
Дух руины греет душу.
Даже  взрывам лебеды
здесь покоя  не нарушить.
И стоит стрекозий звон
над крестом могилы давней,
где садовник спит под камнем
и счастливый видит сон.

Приведу сюда друзей,
чтоб о том, что будет с нами,
помолчать в тени аллей,
где бродили пацанами.
Гонит ветер облака,
словно белые рубахи,
и все тот же щебет птахи
к нам летит издалека.
      
           1993.

8888888888888888888888888888888888888888888888

.   Паводок.
(посвящается улице Свердлова и ее жителям).
.   (текст песни)


В марте так припекло, что весь город оттаял в три дня,
и ручьи отовсюду к реке побежали, звеня.
И видавшие виды домишки у самой реки
затопило  -   торчат над водой лишь одни чердаки.

Обитатели этих привыкших к потопам домов
перебрались к соседям, живущим на склонах холмов,
и оттуда, вздыхая, в окошки глядят по утрам,
как гуляет вода по безлюдным садам и дворам.

Припев.
Ох. уж этот паводок!
В переулках  - заводи.
Все заботы прежние
смыли воды вешние.

Но сугробы растают, и вешние воды спадут.
Ведь весна наступает, и скоро сады зацветут.
И, простившись с холмами, изгнанники спустятся вниз
и подмокшую примутся снова налаживать жизнь.

А один не вернется,  -  останется там, на холме.
Он хозяйке своей молодой приглянулся вполне.
Облака отражаются в лужицах талой воды.
Половодье всегда на земле оставляет следы.

Припев.

.            прибл. 1994.

** Звуковые файлы
SF3 Паводок. Запись сделана весной 2007 г. А.С. Секретарев - голос, гитара, аранжировка. Владимир Войчишин - клавишные, гитара, звукорежиссура. Николай Доляк - флейта, бэк-вокал. Елена Шевченко - скрипка.

8888888888888888888888888888888888888888888888888888888888

Королевская охота.
(текст песни)

Королевская охота,
снег валит и спать охота,
прелью тянет от болота,
псы скулят.
Бородатый егерь злится, -
шрам зудит на ягодице.
Почесался б, да стыдится
короля.

А король горяч и молод,
рыжий чуб от снега волог,
будет век его недолог, -
чья вина?
Он кричит в хмельном запале:
“Пусть драгуны лес запалят,
не уйдем, пока не свалим
шатуна !”

Храп коней, обрывки речи,
То ли утро, то ли вечер.
Вспыхнут факелы, как свечи,
в белой мгле.
И уже от дыма пьяный
зверь выходит на поляну:
кто оставит след багряный
на земле ?

Этот зверь или бесстрашный
рыжий парень бесшабашный,
что рожден для рукопашной
и свинца?
И посол чужой державы
вдруг подумал:" Боже правый,
помоги найти управу
на юнца!”

.             1995


Звуковые файлы.


888888888888888888888888888888888888888
** Тяжиловский жасмин.
.   (текст песни)

В переулке, где царил
запах пыли и жасмина,
майской ночью куст жасмина
лепестки свои раскрыл.
И нездешний аромат
всю округу одурманил,  -
словно в нашей глухомани
вдруг расцвел японский сад.
И сосед, приятель мой,
раздобыв с утра червонец,
ходит целый день косой, -
что поделаешь - японец!.

И, конечно, неспроста
в этот майский чудный вечер
я тебе назначил встречу
у цветущего куста.
Сам немного задержусь,
а потом из-за сарая,
словно призрак самурая,
пред тобою появлюсь.
И тогда воскликнешь ты
(под воздействием жасмина):
- Что за гений красоты
этот сказочный мужчина?!
- Да это я, твой Коля!

.    прибл.1995.


Никогда (текст песни).

Все, что любишь  -  взять рукою можно не всегда.
Сколько ясного покоя в слове "никогда".
Никогда  -  простор бескрайний.
Никогда  -  как берег дальний,
что окутан вечной тайной,  -
не попасть туда.

Тихим вечером шагаю
по следам твоим.
Жгут костры. и я вдыхаю
этот сладкий дым.
Дым слоится над рекою.
Мой пиджак пропах тобою
В речке сонная вода
шепчет: "Никогда.".

Все, что есть на свете, не поймать в объятия любви,
но желаний ветер в голубую даль гонит корабли.

Все, что любишь  -  взять рукою можно не всегда.
Сколько ясного покоя в слове "никогда".
Никогда  -  простор бескрайний.
Никогда  -  как берег дальний,
что окутан вечной тайной,  -
не попасть туда.

.                1996.


Ты (текст песни).

Стали вдруг дома, как в доме мебель,
люди в окнах, - как цветы.
Кажется, что я уже на небе,
потому, что рядом ты.

Припев:
Ты, ты, ты  -
гений чистой красоты!
Ну, а я, да, я - да
это просто ерунда.

Пусть в моем кармане ни полушки, -
я от этой пустоты
стал совсем пустым, как Саша Пушкин,
потому, что рядом ты !

Припев.

.           1996.

Апрельский дождик.
      
Этот дожик апрельский сеет в наш костерок серебро.
У застывшей реки пробегают мурашки по коже.
Так на Пасху всегда - чем-то теплым кольнет под ребро,
и слегка воскресаешь, и становишься серцем моложе.

Наконец-то мы выбрались в эти глухие места,
где себя ощущаешь всего лишь деталью пейзажа.
Проплывет ли рыбак, или птица сорвется с куста, -
миг за мигом летит, а картина все та же.

Эта речка мала - никогда не несла кораблей.
Но зато поезда вдоль ее берегов пробегают.
Да еще облака, - приплывают из дальних морей
и приносят дожди, и воскреснуть полям помогают.      
               
.                1990 -1996.
               
Жара (текст песни).

Жаркая на улице погода.
Я от зноя совершенно пьян.
И вдоль сонных грядок огорода
я спешу в спасительный бурьян.

Там я за стеной чертополоха,
в потаенных дебрях лебеды,
словно разомлевший выпивоха,
спрячусь от жары, как от беды.

И усну под муравьиный топот,
под стрекоз аэродромный гул.
Так, наверно, Ной после потопа
выбрался на землю и уснул.

Но прийдет вечерняя прохлада,
зазвонит призывно телефон,
и споет про прелесть променада
на веранде хриплый патефон.

И, воспряв от процедуры водной,
я наброшу легкое пальто,
и на встречу с Верою Холодной
покачу в серебряном авто.

А пока  -  жара…


.                1997

8888888888888888888888888888888888888888888888888

    Мой друг -  алкоголик
          (текст блюза).

Мой друг - алкоголик. Он живет одним прошлым.
Он бы пропил и его, что, увы, невозможно.
Впрочем, прошлое  -  это что-то вроде закуски,
выпьешь, вспомнишь, и вздрогнешь, и скажешь по-русски:
- Ах, мать-перемать, сколько разного было,
с кем я только не знался, где меня не носило! -
так мой друг вечерами портвейн попивает, 
и в окошко глядит, и себя вспоминает.

В школе другу моему с трудом давались науки,
но из плеч его торчали не крюки, а руки,
И если бы он не корпел над бумагой,
получился б из него неплохой работяга.
Но в стране ненормальной, где все  -  инженеры,
его в вуз потянуло какого-то черта.
Он там спился от тоски и от безнадеги
и вернулся домой ни с чем с полдороги.

А большая река текла всегда рядом,
он спускался к ней, он кроил ее взглядом.
Он кричал ей: “Что делать?!” -  А она молчала.
И он жизнь свою начинал сначала.

И вот мой друг связался с “Аэрофлотом”.
Его взяли туда, конечно, не первым пилотом,
а просто грузчиком при старом биплане,
что поля посыпал ядовитою дрянью.
Он таскал мешки с селитрой и дустом,
он шутил - “здесь выжить  -  это просто искусство!”.
И порой, от порывов попутного ветра
он блевал на свеклу с высоты в двадцать метров.

Все шло хорошо, но вот однажды
случился праздник  -  неважно какой, но важно, что очень важный,
и он по пьянке поспорил с пилотом,
что сигнет на скирду с крыла самолета.
И взлетели они на глазах у народа,
он упал на солому, а биплан  -  в огороды.
Шеф отмазал пилота и отправил лечиться,
а его на три года,  -  ну как тут не спиться?

А большая река всегда текла рядом,
он спускался к ней, он кроил ее взглядом.
Он кричал ей: “Что делать?!” -  А она молчала.
И он жизнь свою начинал сначала.

И вот мой друг задумал жениться.
Он решил стать отцом, он решил расплодиться.
И однажды ночью в парке он встретил подругу,
та возьми и отдайся ему с перепугу.
И ему в темноте показалось занятным,
что подруга была, как страна, необьятна.
Он вручил ей свой паспорт, сковородку и веник,
но ее рацион стоил бешеных денег.

И вот мой друг подался в завсклады.
Он слегка воровал, - ведь кормить ее ж надо!
Но потом пошли дети - обжоры в мамашу,
и он понял, что жизнь провалилась в парашу.
И когда ревизоры поставили точку,
чтоб спастись от тюряги, он продал свою почку.
Вышел он из больницы  -  без почки и тощий,
а жена укатила в Америку к теще.

А большая река текла всегда текла рядом,
он спускался к ней, он кроил ее взглядом.
Он кричал ей: “Что делать?!” -  А она молчала.
И он жизнь свою начинал сначала.
 
Мой друг  -  алкоголик, он живет одним прошлым.
Мой друг  -  алкоголик... Он живет.

                1997.


**Звуковые файлы

Песня в исполнении Романа Криля и Николая Доляка:

https://www.youtube.com/watch?v=dJRmWJDm9a4

А здесь я ее пою сам вместе с ними:


8888888888888888888888888888888888888888888888

.    Прояснилась атмосфера.
.    (текст песни).

Прояснилась атмосфера.
Как давно не видел звезд...
Надо мной плывет Венера,
Млечный Путь висит, как мост

И туда, где мир неведом,
то неспешна, то быстра,
как река, течет беседа
с другом старым у костра.

(Далее следует джазовая импровизация).

Прояснилась атмосфера.
Как давно не видел звезд...
Надо мной плывет Венера,
Млечный Путь висит, как мост

.                2001.


888888888888888888888888888888888888888888888888888

.     Майор Кочкин.
.   (текст песни).

Майор Кочкин: продолжаем движение.
Жизнь - это бег, это растворение
в набегающем на гимнастерку пейзаже
с двумя красотками, одна из них даже
станет в свое время твоею женою.
Но это будет позже, не этой весною.
А этой весною кругом половодье.
Прорваны дамбы. Пожирает угодья
Нептун или кто-нибудь еще похлеще,
из тех, для кого мы всего лишь вещи.
Но мы не вещи. Мы когда -нибудь будем
не тем, что сейчас называется "люди",
а тем, во что нас трансформирует точка,
к которой движется майор Кочкин.

Майор Кочкин: продолжаем движение.
Есть проблема с кадрами. Но есть и решение:
не ждать героев, а обходиться налом,
то есть персоналом, которого валом.
То есть всеми  нами  - и нами, и ими,
всеми, кто хоть как-то держит свое имя
и может взять участие, -  если не в стычке,
то хотя бы в ежедневной перекличке.
-Что не отличает обет от обеда?
-Главное  - участие, а не победа.
-Правильно, но участие в движении, поскольку стоянка
похожа на бессмертие, а это обманка,
как песня: "Мама, я еще вернусь в твой маленький домик", -
ее придумал, кстати, не трагик, а комик!.

.                2006.

Звуковые файлы:
https://youtu.be/iFgqAh5k4Xs?t=680
Песню исполняет группа "Очеретяний кіт".

https://www.youtube.com/watch?v=UbX1cIUzJCU
Запись 2012 г. Солист - лидер проекта "Балагула" Никита Щур.

888888888888888888888888888888888

Послевоенный сарайчик.
(текст песни).

В саду  моей соседки
в объятьях груш кривых
стоит сарайчик ветхий
с конца сороковых.
Его воздвиг не зодчий,
а из последних сил
Володька-пулеметчик
его гвоздями сшил.

Припев:
Он жил с соседкой,
он пил нередко, 
и вспоминал войну примерно так:
эти медали
по пьянке дали,
а этот орден -
просто так. 


Потом открылись раны,
но оказался вдруг
агентом иностранным
Володькин друг-хирург.
Их схоронили в мае,
не рядом, но подряд,
и до сих пор в сарае
их удочки стоят.

Припев:
В нем пили-ели,
в нем песни пели,
паяли блесны и учились шить,
Не нужно рая, -
в простом сарае
вполне по-райски можно жить.


Так пусть стоит, нетленный,
открытый всем ветрам,
военно-невоенный
тот памятник добра,
в саду, на южном склоне,
лицом на Южный Буг,
и мир, как на ладони,
и ясно все вокруг.

Припев:
В нем пили-ели,
в нем песни пели,
паяли блесны и учились шить,
Не нужно рая, -
в простом сарае
вполне по-райски можно жить.

.           1994-2007.

** Звуковые файлы
SF4 Послевоенный сарайчик. Демонстрационная запись, 2007. А. Секретарев - голос, гитара.

88888888888888888888888888888888888888

Это было давно (текст песни). 1995-2007.

Это было давно,
мы ходили в кино
на последний сеанс,
и последний герой
безупречной игрой
обвораживал нас.
А потом мы, как в ад,
возвращались назад,
в переулки свои.
И кончалась зима,
и стояли дома,
и бежали ручьи.

И обнявшись едва,
словно дерева два,
мы любили стоять.
Был наш грех невесом,
и вражде хромосом
было негде буять.
И был дорог для нас
блеск не собственных глаз,
а чужих нечужих,  -
двух рюмашек вина, 
двух колодцев без дна,
двух колючих ежих.


Припев:

Жить, обязательно жить,
ничего не крушить,
никому не служить,
только ветру дороги.
Быть, обязательно быть,
ничего не добыть,
ничего не забыть
там, на вечном пороге.


Таял мартовский лед,
начинался полет
в самолетную даль.
И душа навсегда
от любви и стыда
закалялась, как сталь.
Понимаю теперь,
что в открытую дверь
так непросто войти,
если хочешь за ней
не конец своих дней,
а начало найти.

Припев.


.                1995-2007.


Это было давно.
https://www.youtube.com/watch?v=ee9RbA6Htlo
Виконавці:
Прокопчук Олег - гітара
Секретарьов Анатолій - голос, гітара.

88888888888888888888888888888

**Весна и новые носочки ("стиляжский" кавер Cattanooga choo choo)

Все в коммунизм, а я купил себе носочки, -
веселый хлам,
под стать апрельским делам.
Вся моя жизнь – в полосочку – и дни, и ночки,
на моих носочках,
где свет и тьма пополам.

Припев:
Еду по Европе, пролагает свой след
шестицилиндровый кореш – мой велосипед.
Полон бак горючим,
это значит – Чучу
буду долго-долго петь, хоть тысячу лет.
Еду по Европе, еду сам, далеко.
Словно вождь народов про свою Сулико,
я пою про Чучу,
что намного лучше,
потому что с Чучей
жить на свете легко.


А вот и ты! Ты вся в коротком и зеленом.
Как солнце, ясна.
И брошка – словно блесна!
На голове – прчесочка «гнездо вороны».
Это очень клево.
Это значит – весна!

2009

Мое исполнение песни при скрипичной поддержке моей дочки Саши:
https://www.youtube.com/watch?v=eF6ASUOLKV8


88888888888888888888888888888

Абыселе *.

В местечке знал и стар и мал сапожника Гедали.
Абыселе сапожника все люди называли -
за то, что мало пил и ел, как птичка невеликая,
за песню, что на скрипочке по вечерам пиликал он:

Абыселе, абыселе
всегда проси у Бога.
Получишь черта лысого,
когда попросишь много.
Ведь счастья праздничный пирог
нельзя есть в одиночку.
Пускай его поделит Бог
всем людям по кусочку.

Твердили песню вслед за ним его жена и детки,
и длинный тощий меламед, и пышные соседки.
Была та песенка на вкус не хуже манной каши,
и потому так хорошо жилось в местечке нашем.

Припев.

Прошел Гедали до конца земную путь-дорогу,
теперь на небе сапоги шьет ангелам и Богу.
И говорят, по вечерам уже не раз слыхали,
как он на облаке поет, чтоб мы не забывали:

Припев.

   2011.

* Абыселе (идиш) - немного

8888888888888888888888
**Запах канифоли.

Запах канифоли. Пайка. Радиомастерская.
Оранжевый диск конденсатора и черный, с точкой, диод.
Доносят короткие волны музЫку далекого рая,
и кто-то на пару с Синатрой в доме соседнем поет:
Everybody loves somebody...
Конечно, особенно - в мае,
когда всё вокруг - в антеннах,
и чувства, в эфире роясь,
слагаются в сложные схемы, которые я понимаю,
поскольку любовь весною похожа на радиосвязь.

Девочка мая,
ты слышишь меня? Приём.
Песенку рая
снова с тобой поём.
Чуткий детектор.
Контурный резонанс.
Память, как вектор,
соединяет нас.

2012.

https://www.youtube.com/watch?v=nDxpKBVGMk4


8888888888888888888888888

** Магеллан. 2013

В прохладных сумерках, ранним утром,
с кружкой кофе, как Магеллан,
стоишь на набережной и стараешься быть мудрым,
и каравелл караван
ждет посреди двора, чтобы ты указал ему пеленг,
нацеленный в туманное никуда.
Но ты твердо уверен, - твой разум создаст берег
там, где пока вода...

Пора отправляться, но тебе нужен твой друг-штурман,
уплывший в небо читатель книги небес.
Он - гарант успеха предстоящего похода и штурма.
Так сделай так, чтобы друг воскрес.
Вспомни его смех, походку и посмотри на запад,
где тает тьма и снов череда.
И друг возникнет, ощутимый, как звук, цвет и запах,
там, где пока звезда...

https://www.youtube.com/watch?v=TD4leGVcyHA

А. Секретарев - пение, Владимир Войчишин - гитара, бэк-вокал, звукорежиссура - Игорь Курилович.


** Где-то в Европе...(кавер на песню Volare)

Песня Volare(муз.Доменико Модуньо, сл. Франко Мильяччи) была впервые исполнена Доменико Модуньо в 1958 году.


Где-то в Европе, тринадцатой мирной весной,
между окопов, оставленных страшной войной,
полем весенним, травой исцеленным от  ран,
с рыжей девчонкой гуляет седой ветеран.
Он не старик, но печален и мудр, как старик,
он пишет книги, и веет войною от книг.
Ну а девчонка, - та просто в него влюблена,
хочет ребенка, - на что ей былая война?

Чувства подружки своей понимает солдат.
С ней хорошо. Только тянет и тянет назад
музыка песен и маршей военных годов,
значимость звуков, движений, решений и слов
Он описать это честно пытается ей  -
взрывы, и рожи мерзавцев, и лица друзей.
Но вдруг, прижавшись к любимому, шепчет она:
"Мирная жизнь,  - это тоже, мой милый, война."

Как в детстве во сне,
взлетаю навстречу весне,
и вдаль всех время манит,
никто никем не убит.
Сотни песен звучат, хоть поют невпопад,
но от этого только сильней
разгорается жар, тот весенний пожар,
что горит,
означая одно – мы поем и живем для любви.

2008- 20.12.2013.

Первое исполнение песни Volare 1958 г.:
https://www.youtube.com/watch?v=Z-DVi0ugelc

Мой кавер:
https://www.youtube.com/watch?v=GVeo0RZxNlQ


** Шагаю по Броду (посвящение стилягам). 2013

Шагаю по Броду,
навстречу народу,
шагаю на запад,
на запах свободы,
где вечно горит
(ведь огня ей не жалко!)
у медной чувихи
в руке зажигалка.

Мой Брод местечковый –
полмили гудрона.
Но хватит его,
чтоб, как там, за Гудзоном,
я мог в райских шмотках
на вымытом теле
пройтись после адской
рабочей недели.

По-разному люди
блюз будней лабают:
кто сверлит железо,
кто вирши слагает,
но есть рок-н-ролл, -
это вечер воскресный,
короткий, как юбки
красоток окрестных.

Вдоль строя хрущевок
по Броду шагаем.
Что ждет нас за Бродом,
конечно, не знаем,
но коки и баки
мы пестуем, чтобы
в башках вырастали
надежд небоскребы.

Пусть шкалит-шакалит
тупая система
на братьев-стиляг -
работяг и богему.
Пусть смертной тоскою
несет, как от морга,
от сирых ментов
и шпаны из комсоргов

Шагаем по Броду,
в любую погоду
шагаем на запад,
на запах свободы,
где вечно горит
(ведь огня ей не жалко!)
у медной чувихи
в руке зажигалка.

20.12.2013

То, как я пою эту песню, можно послушать здесь:
http://www.youtube.com/watch?v=SKQYcE9OXSs


*Вопрос для любви. 1999-2014.
(текстом баллады является мой перевод стихотворения Роберта Фроста Love and a Question)

Жених провел гостей хмельных
и поспешал домой.
Вдруг перед ним возник старик
с дорожною сумой.
Он говорил о том, о сем,
а думал про ночлег.
И тихо сеялся во тьму
то дождь, то мокрый снег.

Жених сказал ему: "Старик,
пусть небо даст ответ:
пускать тебя в такую ночь
под крышу или нет?"
Луна мелькнула меж ветвей, -
они голы опять.
И ветер прошептал ему
"Ты должен это знать".

Невеста милого ждала,
все мысли - лишь о нем,
и жаром цвет ее чела
поспорить мог с огнем.
А тот, кого она ждала,
глядел в сырую даль,
он знал, что у людей в груди
не камень и не сталь.

Он знал, что должен не жалеть
ни хлеба, ни монет,
ни слова доброго для тех,
кому удачи нет.
Но неужели с первых дней
обязана впускать
любовь в свой дом печаль и скорбь?
Он должен это знать.

https://www.youtube.com/watch?v=t6T6eokg-7g



 **Шалопай.

Как славно шалопаем быть,
спокойным и веселым,
на белом пароходе плыть,
давать названья селам,
и с капитаном у перил
вести беседу ночью,
под рокот лошадиных сил,
о капитанской дочке.
А утром, резким, как слеза,
что обронил Всевышний,
таскать по сходням на базар
корзины спелой вишни,
и на стоянке затяжной
удить лещей горбатых,
и знать, что город за спиной,
в котором жил когда-то.

Песня написана в 2017 г., текстом ее являются мои стихи, написанные в 1988 г.

https://soundcloud.com/sekretarevam/shalopay07122017


Рецензии
Доброго часу доби, пане Анатолію!

Чому "Учительский роман" датований 1984-м роком? Мені здається, що вперше я його почув у 1983-му... Я можу помилятись, але, здається, був я тоді ще студентом, і співали Ви тоді саме для мене, а пісня стосувалась третього нашого товариша, балузаті очі котрого світились від задоволення. Спільний наш товариш був молодшим за Вас майже на 10 років але старшим за мене на то й же червінець. Тоді ще було велено мені перейти в спілкуванні на "Ти".

Так усе-таки, 1984-й чи 1983-й?
З повагою, Олександр.

Александр Пахнющий   26.03.2018 18:00     Заявить о нарушении
Може, ти правий. Датування давніх творів в мене плюс-мінус рік. Я тоді ставився до своїх опусів без особливої уваги. Вчився.Бо писати вірші почав на початку 80-их. І років з сім перебував в амплуа чечако.

Анатолий Секретарев   26.03.2018 21:47   Заявить о нарушении