Яка печаль,
Які стосунки,
Він мене зовсім не бажає.
Як хан Гірей,мій чоловік,
А я нещасна, як Зарема.
За мной слідкує він жорстоко,
І євнухам не довіряє.
Він відчуває мої мрії...
Чекати черзі у гаремі???
Але коли черга надходить,
Очами зиркне, каже:
"Вб'ю, якщо ти зрадиш чоловіку"
...Страждання, мрії про кохання...
...Що за життя, коли немає зради.
Спокуси навкруги багато,
І раптом розум зачекає,
Бажання заспокоїть плоть.
А він відчувши зраду...
...Життя в Раю, кохання з Богом.
А Бог могутній і великий
Мене за зраду кине в ад.
В аду життя погірше...
Красуні-грішниці, чоловіки вродливі,
Великий Бог подивиться на мене,
І забере назад до Раю,
А потім знов за зраду в ад.
Ой, лишенько,
Ну що мені робити?
Я маю гарне тіло,
Розум, почуття, бажання жити.
Щоб чоловік подарував мені життя
Почну я ліки пити,
Щоб заспокоїть збудженеє тіло,
І буду мати спокій і життя.
Немає тілу розуміння,
Навіщо заспокоїли його,
Воно образилось на мене,
Почне старіти і марніти...
Це тіло?
Немає розуму охороняти.
Хай буде так, як буде!