Обездолена тишею ночі...
Обездолена щастям твоїм,
Не ховаючі стомлені очі,
Розчиняюсь у серці своїм.
Не ховаючи подиху міста,
Я наповню калюжі слізьми.
З золотаво-жовтого намиста
Обірву ці краплинки німі.
Обірву, подарую деревам
Поцілунком останнім своїм.
Не ховаючи змучені нерви,
Розчиняюсь у вирі краплин...
15.11.07.