Не віриться мені чомусь,
Що колись я розлучусь
Із школою рідненькою,
Із своєю ненькою.
Не вірю я , що більше не почую:
"Не шуміть, сидіть тихенько!"
Не вірю, що більше не відчую
За кіски смикання легенько.
Покину ріднєє гніздечко
І полечу у світ,
Та згадаю я містечко,
Де школи рідний сміх.
Прийду я знов у рідний клас,
Де так багато було нас,
Де ми сміялись і раділи,
Де лили сльози і сумніли.
Та зараз я нікуди ще не йду!
Я ще залишусь ненадовго,
У ріднім домі в рідній школі,
І буду вчитись помагати і любить!
Любити буду вчителів і друзів,
Батьків, знайомих - всіх-всіх-всіх,
Бо школа научила,
Любить великий білий світ!