Природа ожива й світанки так прекрасні,
Додалося тепла, день світлий став і ясний,
Дзюркотливі струмки несуть зимі прощання.
А як чудові зараз в коханні ті зізнання!
Хміліє голова та тіло знов страждає,
Хто навесні закоханий, той ціну щастю знає.
Так хай же назавжди весна в нас не вгасає,
Прозоре джерело кохання не щезає.
* * *
Весеннее счастье
Илья Герасименко
http://www.stihi.ru/2009/03/20/2529
Природа ожила.
Её рассвет прекрасен.
Добавилось тепла.
День светел стал и ясен.
Журчащие ручьи.
Несут зимы прощанье.
О как же хороши.
Сейчас в любви признанья.
Кружится голова.
И тело вновь страдает.
Кто был влюблён весной.
Тот цену счастью знает.
Так пусть же в нас всегда.
Весна не угасает.
И чистоты любви.
Родник не иссякает.