Я перебуваю у стані розпачу
Я не плачу та не плачу
Тут немає маяків – лише маячня
Доля моя не сонячна, а місячна
Всюди співають діти дощу
Дещо сказати, дещо спитати
Дещицю подати, надію відняти
Та далі співати – дощ ще не вщух
Крізь місячне сяйво все значно простіше
Досягнення – претензія на щось вище
Кожен крок до небес – вгору чи вниз
Я не люблю, коли кажуть:
Не підсковзнись!
Сурми заграли, та може відбій?
Спочатку дивися, лише потім бий
Спочатку тримайся стін, живи в сірості
А потім стеля заважає вирости
Я – дзвін, та мені вирвали язика
Була б тільки доля, хай буде важка
Гірше, коли майбутнє – пуста стеля
А в душі – пустеля
Пустеля суцільна, суїцидальна
Не кожна дорога до себе – дальня
Тут немає маяків – лише маячня
Доля моя не сонячна, а місячна