Навіщо серце краєш ти мені,
Моя кохана, моя люба?
Лиш тебе хочу бачити вві сні,
Твоє обличчя, твої губи!
Твоїх очей безмежний океан,
Він вабить мене і чарує.
Від поглядів твоїх – душевних ран
Ніщо на світі не врятує!
Будь ласка, мила, зрозумій мене,
Не відкидай мої зізнання,
Бо моє серце вже не жалує себе,
Тремтить воно, як пташка на світанні!
Люблю тебе, люблю усім на зло,
Люблю, неначе я живу в останнє!
І біля тебе завжди буду всеодно,
Моє мрійливе лагідне кохання.