Ніч тінню утіка від дня.
Від вітру – стрімко хмари.
Втікає від гріхів життя.
А кожен гріх – від кари.
Кудись планета утіка,
Сліпцем простягши руки,
Не бачучи шлях, навмання,
У рай, а чи на муки.
Ми намагаємось втекти
Від дум, проблем від себе.
Все хочем істину знайти –
в калюжі ж бачим небо.
Шукаєм втіхи у хітах,
В дешевих серіалах,
З спиртовим сморідом в пляшках,
В «Макдональдсах» та барах…
Ми божеволіїм в ліжках,
Цілуєм блуду губи.
Співаємо псалми вождям,
Котрі в крові по груди.
Втікаєм в суперлітаках,
На спецавтомашинах.
Чека зажурена душа
Повернення людини,
І блудний син до себе йде –
До щастя чи страждання.
Свої гріхи на суд несе –
В злобі чи в покаянні.