Не питай, чому очі мої невеселі
Як захочеш вернути з далеких доріг,
А куди повертати, як різні оселі
Роз’єднали на частки єдиний поріг.
Де усмішка твоя, де кохання і ласка,
Що будили мене серед ночі у сні
Я доросла така, але хочеться казки
То нехай запалають казкові вогні
Спалахнуть феєрверком вогні світанкові
Залоскоче тремтливо росою між вій
Квітку щастя на китицях ніжних бузкових
Відшукаю і радісно видихну - мій.
А коли у полях затріпоче рум’янок
Я на тих пелюстках слід кохання знайду
Бачиш знову цвіте, відтепер не зів’яне
Може я ще дорогу до тебе знайду.
Як багато стежок, як втомилися ноги
І у казці багато чарівних доріг
Але буду іти і молитися богу,
Щоби серце твоє він для мене зберіг.
Щоб воно своїм рівним і впевненим стуком
Надавало натхнення в нелегкій ході
Через ті чагарі, що зростила розлука
Я пройду і скажу: - То запрошуй у дім…
06.04.09