О чотирнадцятій годині
Серце стихло на столі
І ти його у рота кинув,
Вмокнувши спершу у вині,
Пережував неспішно,
Живо посміхаючись мені
І не помітив, що вторішнє
Билось серце на весні,
Не поперхнувся, милий? --
Навіть не моргнув
Йому кохання не боліло,
І ти його спокійно проковтнув.
Чого іще? Вже душу закортіло?!
Ех, ні! оце вже вибачай!
Тобі колись подарувала тіло --
Тепер голодний від"їжай!