Відчиняти чужі двері завжди важко
Все стає легко коли з порогу вдихаю твій аромат
Я змішуюсь з ментоловим димом, з твоїми парфумами,
з музикою що тремтить у повітрі
Левітуючи необережно зачіпаю, плутаюсь у твоїх думках,
що зависли літніми павутинками, куйовджу твоє волосся,
зношу твій щойно відремонтований дах
хапаю за руку і різко вверх
без розбігу і плавного зльоту
лиш так! інакше не треба,
інакше кожна уміє...
блокуючи сигнал мобільного зв'язку
перекриваючи хвилі короткі і довгі
радіо і телебачення
спалюючи газети
писані і не писані правила
Вгору!
не боячись що повертатись доведеться
на згарище... вгору
танцювати на молодому місяці наші божевільні танці
сплітати сонячні промені і гойдатись на них як у дитинстві
до легкого запаморочення до повної невагомості
Дивись як легко стрибати від зірки до зірки
здувати з них золотий пил
який налипає на небо і утворює нові зірки
Спробуй наздожени!
я сміючись дивлюсь як ти невпевнено і трохи незграбно переступаєш
Так ти мене ніколи не наздоженеш!
я заливаюсь сміхом
на мить втрачаю рівновагу і падаю
ти за мною
Летимо!
вниз... до блакитної клітки... кінець польоту...
я розсипаюсь цвітом на згарищі нашого світу
так добре....
Але ти збираєш мене до купи
знов свариш за безвідповідальність і нерозсудливість
одразу хапаєшся за інструменти і лагодиш свій дах...
Відчиняти твої двері завжди важко
навряд мені вистачить сили зробити це ще раз....