Смуток у душі -
То є дощ за вікном
Сиджу собі в тиші -
Пишу вірші за столом.
Пишу вночі й не думаю про день,
Бо таємницю спокою я хочу розгадать,
Хочу вилити у радість смуток цей,
З тишею спілкуючись - про дощ не забувать.
Згадати маю намір все й тепер
Без висновків іти вперед,
Впевнившись, - талан не вмер,
Бо ж дощ веде до розквіту дерев.
А сна нема... його думка поборола:
"Хтось небо вже розпеленав..."
Звичайно, оцим керує всім природа,
Красу її давно нам Бог подарував.
________________
13 Апреля 2008 г